Vila do Adeus - Maria Bethânia

Histórias que não contam mais

Quando o barco perde a praia

Quando tudo diz adeus

O céu desmaia, a luz do dia não raia

Pois se apaga a luz do céu

A dor se espraia feito pé de samambaia

E antes que a noite caia

Apaga a lua

E a saudade então flutua

Como bólido luzente

Dentro dela a gente vai

Histórias que não voltam mais

Quando os lenços cortam os laços

Num definitivo adeus

Nenhum abraço, nenhum sol nos olhos baços

Nem um traço, nem um véu

Apenas o silêncio e o som de Deus

Apenas o silêncio…

Історії, які більше не рахуються

Коли човен втрачає пляж

коли все прощається

Небо тьмяніє, денне світло не світить

Тому що світло неба вимкнено

Біль поширюється, як папороть

І до того, як настане ніч

вимкнути місяць

І туга тоді пливе

як світиться болід

Всередину нього ми заходимо

Історії, які ніколи не повертаються

Коли шарфи розрізають шнурки

на остаточне прощання

Ні обіймів, ні сонця в тьмяних очах

Ні сліду, ні покривала

Лише тиша та звук Божий

Просто тиша…