Lamento No Morro / Monólogo de Orfeu - Maria Bethânia

Lamento no Morro

Maria Bethânia

Composição: Vinicius de Moraes Tom Jobim

Não posso esquecer

O teu olhar

Longe dos olhos meus

Ai, o meu viver

É de esperar

Pra te dizer adeus

Mulher amada

Destino meu

É madrugada

Sereno dos meus olhos já correu

Monólogo de Orfeu

Maria Bethânia

Composição: Vinícius de Moraes/Antônio Carlos Jobim

Mulher mais adorada!

Agora que não estás, deixa que rompa

O meu peito em soluços!

Te enrustiste

Em minha vida;

e cada hora que passa

É mais por que te amar, a hora derrama

O seu óleo de amor, em mim, amada…

E sabes de uma coisa?

Cada vez

Que o sofrimento vem, essa saudade

De estar perto, se longe, ou estar mais perto

Se perto, Â- que é que eu sei!

Essa agonia

De viver fraco, o peito extravasado

O mel correndo;

essa incapacidade

De me sentir mais eu, Orfeu;

tudo isso

Que é bem capaz de confundir o espírito

De um homem Â- nada disso tem importância

Quando tu chegas com essa charla antiga

Esse contentamento, essa harmonia

Esse corpo!

E me dizes essas coisas

Que me dão essa força, essa coragem

Esse orgulho de rei.

Ah, minha Eurídice

Meu verso, meu silêncio, minha música!

Nunca fujas de mim!

Sem ti sou nada

Sou coisa sem razão, jogada, sou

Pedra rolada.

Orfeu menos Eurídice…

Coisa incompreensível!

A existência

Sem ti é como olhar para um relógio

Só com o ponteiro dos minutos.

Tu

És a hora, és o que dá sentido

E direção ao tempo, minha amiga

Mais querida!

Qual mãe, qual pai, qual nada!

A beleza da vida és tu, amada

Milhões amada!

Ah!

Criatura!

Quem

Poderia pensar que Orfeu: Orfeu

Cujo violão é a vida da cidade

E cuja fala, como o vento à flor

Despetala as mulheres — que ele, Orfeu

Ficasse assim rendido aos teus encantos!

Mulata, pele escura, dente branco

Vai teu caminho que eu vou te seguindo

No pensamento e aqui me deixo rente

Quando voltares, pela lua cheia

Para os braços sem fim do teu amigo!

Vai tua vida, pássaro contente

Vai tua vida que estarei contigo!

Вибачте на горі

Марія Бетанія

Композиція: Вінісіус де Мораес Том Жобім

Я не можу забути

Ваш погляд

далеко від моїх очей

О, моє життя

Це слід очікувати

Щоб попрощатися з тобою

Кохана жінка

моя доля

Вже світанок

Спокій з моїх очей уже втекли

Монолог Орфея

Марія Бетанія

Композиція: Вінісіус де Мораес/Антоніо Карлос Жобім

Найшанованіша жінка!

Тепер, коли вас немає, нехай це зламається

У мене в грудях гикає!

ти підріс

В моєму житті;

і кожної години

Це більше тому, що я люблю тебе, час ллється

Твоя олія любові, у мені, коханий...

І ви знаєте одну річ?

Щоразу

Приходить те страждання, ця туга

Бути поруч, якщо далеко, або бути ближче

Якщо близько, то що я знаю!

ця агонія

Щоб жити слабко, груди протікали

Медовий біг;

ця нездатність

Дай мені відчути більше я, Орфей;

все це

Що цілком здатне збити з пантелику дух

Від чоловіка – все це не має значення

Коли ти приїдеш з тією старою Шарлою

Це задоволення, ця гармонія

Це тіло!

А ти мені скажи ці речі

Це дає мені цю силу, цю відвагу

Ця царська гордість.

О моя Еврідіка

Мій вірш, моя тиша, моя музика!

Ніколи не тікай ​​від мене!

Без тебе я ніщо

Я річ без причини, грала, я є

валений камінь.

Орфей мінус Еврідіка...

Незрозуміла річ!

Існування

Без тебе це як дивитися на годинник

Лише за допомогою хвилинної стрілки.

ви

Настав час, ти – те, що дає сенс

І напрям до часу, друже

Найдорожчий!

Яка мати, який тато, що нічого!

Краса життя - це ти, коханий

Мільйони коханих!

Ой!

Створіння!

ВООЗ

Можна подумати, що Орфей: Орфей

Чия гітара — це міське життя

І чия мова, як вітер у цвіту

Роздерти жінок — це він, Орфей

Таким чином я був відданий твоїм чарам!

Мулат, темна шкіра, білий зуб

Іди своєю дорогою, а я піду за тобою

У думці й тут я залишаю себе поруч

Коли повернешся, до повного місяця

До нескінченних обіймів твого друга!

Іди своє життя, щаслива пташко

Іди своє життя, я буду з тобою!