Миру-мир! - Мальчишник

К тебе приходит он, ему ты очень рад,

Его поганый рот тебя зовёт в военкомат.

Но ты не хочешь туда, куда зовёт он тебя,

В замочной скважине торчат, его тупые глаза.

И, если есть топор, ты вонзи его в лоб,

Чтоб он больше ничего тебе сказать уже не смог.

И, если есть ружьё, ты стреляй через дверь,

Тогда с твоей стороны уже не будет потерь.

И ты скажи ему, что падал с ног до головы,

Что имеешь на руках путёвку в Белые Столбы.

И, что, ты, в армию пошёл бы очень даже легко,

Но с другой стороны, ты там не знаешь никого.

Ну, а что самое обидное твой старший брат,

Ещё не подарил свой деревянный автомат.

А напоследок скажи, что твой папа танкист,

Хотя и сам генерал, но в душе пацифист.

А, что до армии самой, то это просто геморрой,

Не желаешь ли заняться подготовкой строевой.

Проносить кирзачи, протаскать автомат,

За опоздание в строй получить раба наряд.

И, если нет совсем ума, если кровь горяча,

То может даже заведёшь тяжёлый танк с толкоча.

И из рогатки самолёт, ты будешь в небо запускать,

И на подводной лодке, смело над пустыней летать.

И ещё надо знать, и постараться понять,

Что потребности в с*ксе будет трудно унять.

Там подругой твоей станут пальцы правой руки,

Ну ничего нельзя поделать хоть не хошь, а др*чи.

Хорошо, если в части будет женщина медик,

А ты прикинь, что твой прапорщик с*ка и п*дик.

Так, что сам выбирай или два года онанист,

Или армии «нет» и ты пацифист.

Миру-мир, войне-п*писька.

Нам не нужна война, нам надо женщин и вина,

И по горе марихуана, и чтоб у каждого своя,

И, чтобы миру-мир, а войне одни п*письки,

Чтобы у каждой бабы, были здоровенные сиськи.

Переплавим на г*ндоны, все ракеты врагов,

Чтобы не было войн на земле дураков.

И тогда по всей планете тупой милитаризм,

Победит уже навечно здоровый пацифизм.

До тебе приходить він, йому ти дуже радий,

Його поганий рот тебе кличе у військкомат.

Але ти не хочеш туди, куди кличе він тебе,

У замковій свердловині стирчать, його тупі очі.

І, якщо є сокира, ти встроми його в лоб,

Щоб він більше нічого тобі сказати вже не зміг.

І, якщо є рушниця, ти стріляй через двері,

Тоді з твоєї сторони вже не буде втрат.

І ти скажи йому, що падав з ніг до голови,

Що маєш на руках путівку в Білі Стовпи.

І, що, ти, в армію пішов би дуже навіть легко,

Але з іншого боку, ти там не знаєш нікого.

Ну, а що найобразливіше твій старший брат,

Ще не подарував свій дерев'яний автомат.

А наостанок скажи, що твій тато танкіст,

Хоча і сам генерал, але в душі пацифіст.

А, що до армії самої, то це просто геморой,

Не бажаєш зайнятися підготовкою стройової.

Проносити кирзачі, протягати автомат,

За запізнення в буд отримати раба наряд.

І, якщо немає зовсім розуму, якщо кров гаряча,

То може навіть заведеш важкий танк з штовхача.

І із рогатки літак, ти будеш в небо запускати,

І на підводному човні, сміливо над пустелею літати.

І ще треба знати, і постаратися зрозуміти,

Що потреби в с*ксе буде важко вгамувати.

Там подругою твоєю стануть пальці правої руки,

Ну нічого не можна вдіяти хоч не хоч, а дрчі.

Добре, якщо в частині буде жінка медик,

А ти прикинь, що твій прапорщик с*ка і п*дик.

Так, що сам вибирай або два роки онаніст,

Або армії «ні» і ти пацифіст.

Миру-мир, війні-писка.

Нам не потрібна війна, нам треба жінок і вина,

І по горе марихуана, і щоб у кожного своя,

І, щоб миру-мир, а війні одні листи,

Щоб у кожної баби, були здоровені цицьки.

Переплавимо на г*ндони, всі ракети ворогів,

Щоб не було воєн на землі дурнів.

І тоді по всій планеті тупий мілітаризм,

Переможе вже назавжди здоровий пацифізм.