Господи - Максим Фадеев

Падают стены, опущены головы, выключен свет.

Их имена обозначит на плитах холодный рассвет.

Как полустертые мутные призраки в тягостном сне,

Словно распятые, эти ладони скользят по стене.

Выпиты, выпиты вены из белых растянутых рук,

Не развести темноту обессиленным даже для мук.

Нехотя, нехотя тают остатки изломанных лиц,

Снова танцует в размытых глазах повелительно шприц.

Слышишь!

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Умоляю, останови эти руки.

Умоляю и не молчи ты же можешь.

На колени медленно, медленно встану.

Отрешены за пределом спасительных правил и слов,

Жало проникнет и будет опять уговаривать кровь.

Белую, белую и воспаленную всю от грехов,

Обозначает их имя на плитах холодный восход.

Выпиты, выпиты вены из белых растянутых рук,

Не развести темноту обессиленным даже для мук.

Нехотя, нехотя тают остатки изломанных лиц,

Снова танцует в размытых глазах повелительно шприц.

Слышишь!

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Умоляю, останови эти руки.

Умоляю и не молчи ты же можешь.

На колени медленно, медленно встану.

Господи, Господи

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Умоляю, останови эти руки.

Умоляю и не молчи ты же можешь.

На колени медленно, медленно встану.

Падають стіни, опущені голови, вимкнено світло.

Їхні імена позначить на плитах холодний світанок.

Як напівстерті каламутні примари в тяжкому сні,

Немов розіп'яті, ці долоні ковзають по стіні.

Випиті, випиті вени з білих розтягнутих рук,

Не розвести темряву знесиленим навіть для мук.

Неохоче, неохоче тануть залишки зламаних осіб,

Знову танцює в розмитих очах наказово шприц.

Чуєш!

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Благаю, зупини ці руки.

Благаю і не мовчи ти можеш.

На коліні повільно, повільно встану.

Відмовлено за межою рятівних правил та слів,

Жало проникне і знову вмовлятиме кров.

Білу, білу і запалену всю від гріхів,

Позначає їх ім'я на плитах холодний схід.

Випиті, випиті вени з білих розтягнутих рук,

Не розвести темряву знесиленим навіть для мук.

Неохоче, неохоче тануть залишки зламаних осіб,

Знову танцює в розмитих очах наказово шприц.

Чуєш!

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Благаю, зупини ці руки.

Благаю і не мовчи ти можеш.

На коліні повільно, повільно встану.

Господи, Господи

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Господи, Господи.

Благаю, зупини ці руки.

Благаю і не мовчи ти можеш.

На коліні повільно, повільно встану.