Еду я - Майя Кристалинская, Андрей Яковлевич Эшпай

Сколько людей на дороге моей,

Шумный город хлопочет вокруг,

Ты огонек, мой зеленый глазок, —

Пассажирам приветливый друг.

Мчится такси сквозь дымок фонарей,

Каждый дом узнавая в пути.

Хочется чью-то судьбу поскорей

Прямо к счастью сейчас довезти.

Припев:

Еду я,

И снова не знаю я,

Куда повернет, куда

Дорога моя.

Где-то простится со мной пассажир,

Где-то сядет в кабину другой.

Вот он навстречу машине бежит

И кричит мне, и машет рукой.

Снова и снова я трогаюсь в путь,

И летят мне навстречу огни.

Все хорошо, только грустно чуть-чуть

Проезжать мимо окон твоих.

Медный закат догорел и погас,

Только мысли мои о тебе.

Кажется мне, что мелькнешь ты сейчас,

Затеряешься где-то в толпе.

Может, напутало сердце мое,

Может что-то не вышло в судьбе.

Езжу по городу ночь напролет

И никак не приеду к тебе.

Припев.

Скільки людей на дорозі моєї,

Шумне місто клопочеться навколо,

Ти, вогник, моє зелене око,

Пасажирам привітний друг.

Мчить таксі крізь димок ліхтарів,

Кожен будинок впізнаючи в дорозі.

Хочеться чиюсь долю якнайшвидше

Прямо на щастя зараз довезти.

Приспів:

Їду я,

І знову не знаю я,

Куди поверне, куди

Дорога моя.

Десь попрощається зі мною пасажир,

Десь сяде в кабіну інший.

Ось він назустріч машині біжить

І кричить мені, і махає рукою.

Знову і знов я рушаю в шлях,

І летять мені назустріч вогні.

Все добре, тільки сумно трішки

Проїжджати повз вікна твої.

Мідний захід сонця догорів і згас,

Тільки думки мої про тебе.

Здається мені, що ти майнеш, тепер,

Загубишся десь у натовпі.

Може, наплутало моє серце,

Може щось не вийшло в долі.

Їжджу містом ніч безперервно

І ніяк не приїду до тебе.

Приспів.