Детство ушло вдаль - Майя Кристалинская

Детство ушло в даль.

Детства чуть-чуть жаль.

Помню сердец стук

И смелость глаз, и робость рук.

И все сбылось — и не сбылось.

Венком сомнений и надежд переплелось.

И счастья нет, и счастье ждет

У наших старых, наших маленьких ворот.

Если б тебе знать,

Как нелегко ждать,

Ты б не терял дня —

Догнал меня, вернул меня.

Слушай шагов звук,

Двери входной стук,

Голос встречай мой —

Спешу к тебе, спешу домой!

Дитинство пішло в далечінь.

Дитинства трохи шкода.

Пам'ятаю сердець стукіт

І сміливість очей, і боязкість рук.

І все збулося — і не збулося.

Вінком сумнівів і надій переплелося.

І щастя немає, і щастя чекає

У наших старих, наших маленьких воріт.

Якщо б тобі знати,

Як нелегко чекати,

Ти б не втрачав дня —

Наздогнав мене, повернув мене.

Слухай кроків звук,

Двері вхідний стукіт,

Голос зустрічай мій—

Поспішаю до тебе, поспішаю додому!