Medley: Seasons - Magna Carta

This is the turning of the year

The final scene before the curtain falls

The squirrel, warm within his bed

of leaves cannot hear the wind

that blows around the chimney pots

For like the pilgrim of the year gone by

Once he was a young man

who laughed in the spring

And lay beneath an upturned sky

on long hot summer days

But with autumn he grows mellow

He looks over his shoulder

Down the long year path of no return

Already he is but a memory

Fading like a shadow on the wall

But time with restless footsteps

hurries by and now beside the road

There stands the pilgrim

of the year to be

Falling leaves turn to gold

Silver flowers on my window

Spirit of the fading year

He knows not where

He cannot say, oh no

Naked trees in the sky

Stars are shining clear and cold

The minstrel of the ages

sings of oh so long ago

An age old tune without a name

No one knows

In the white falling snow

The pilgrim travels on

His face towards the sun

Beyond the open road he travels on

Past the lamp shining windows

And faces by the fire

Before the midnight hour

For Christmas time

has come around again

Go to sleep, little child

You shouldn’t be awake

Go to sleep little child

Time to let the night go by

Waiting for the sound of a magic sleigh

The chimneys not too tall they say

Or the roof too high for a reindeer to fly

No not too high for a reindeer to fly

The clock strikes twelve

on a street below

They hurry to a church to pray

«Forgive our sins and negligence

Accept our humble penitence

It’s been a year ago today

Since we were here»

Choir gently sings an anthem

Not too loud or out of key

Congregation turn eye corners

When the plate goes round to see

Who gives the most on Christmas day

The most on Christmas day

Twilight days are slipping far away

Just sand into an hour glass

For winter time is slowly passed

And cannot last forever

North wind turn your back

upon the doors that you have blown

West wind melt the organ pipes of ice

That glitter on the eaves

of the houses in the town

And the sun wakes up the flowers

That slumber through the winter

And warms the sleepy faces

Waiting for the spring

The skies of steel

and fields white with frost

are memories of yesterday

And while scarecrow children

search the hedgerows and splash

through muddy pools for secrets

The spirit of the spring

with the sunbeams on her hair

shakes the sleeping earth

And with the pilgrim by her side

She murmurs in the trees

And in the ears of all who listen

«Now time to wake for winter has gone»

With flowers in her hair

She smiles again and like a child

cares nothing for tomorrow

She spreads her wings

Catch her if you see her

in your mind’s eye

For she smiles in a Mona Lisa way

Sun is rising

from a cloud above your head

When you instead are sleeping

All is knowing, all is growing

And no one knows

which way their mind is blowing

And now she finds

her work is almost done

And like a child

cares nothing for tomorrow

And like a child

cares nothing for tomorrow

And like a child thinks only for today

The pilgrim wanders with the spirit

of the spring, enchanted

As if tomorrow will never come

But time is running out

And as she bids him farewell

Only the echo of her voice remains

For now she flies

On the bare back of the south wind

Across the naked mountains

Above the winding rivers

Breathing gently on the meadows

Scattering her flowers

into the grass and the hedgerows

Fading through the back door

Long summer day

Golden fingers pointing at my doorway

Meadow sleeping

Watching for the sky to turn you on

The air filled with heytime

Blowing past a flower-print lady

On a seat in the park

Wears a paper on her head

She never read at all

She’s just keeping her mind in the dark

Keeping her mind in the dark

You know she’s cool

She’s just like an ice-cream man

And don’t you see what I mean

She’s doing the best that she can

Doing the best that she can

Hey Mr. Sunshine

Like a Harlequin you’re dancing

on my picture book today

Ooh It’s a good time

And I’m floating far away

Chew on a candy-floss

in the pouring rain

Kids are crying again

Kids are crying again

Holiday time

Down on a beach with the crowd

Trying to look for the sun

Taking whatever you can

And your deckchair is an island

In a kaleidoscope world

Jamming cars, crowded bars

Standing trains or smell the drains

The quiver in the heat of the city street

God, I must get away

Hey Mr. Sunshine

And I’m floating far away

Down the wide open road

The pilgrim travels on

His face towards the sun

Beyond the open road he travels on

And the waves steal the footprints

Of the summer from the sand

Beneath the silver moon

The North wind blows

the fading leaves again

Around and around

All has nearly turned full circle

The warm lazy days of sunshine

And brown rivers

winding through the meadows

are a tale of yesterday

The pilgrim sighs

And draws his mantle close

about him in the smoky evening

He watches the leaves wither and fall

Frost has rimmed the pools with ice

And hung diamonds

in the spider’s web

For this is the turning of the year

The final scene before the curtain falls

And now beside the road there stands

the pilgrim of the year to be

Falling leaves turn to gold

Silver flowers on my window

Spirit of the fading year

He knows not where

He cannot say

Це поворот року

Остання сцена перед опусканням завіси

Білка, тепло в його ліжку

листя не чує вітру

що віє навколо горшків димаря

Як паломник року, що минуло

Колись він був юнаком

хто сміявся навесні

І лежав під перевернутим небом

у довгі спекотні літні дні

Але з осінню він м’якне

Він озирається через плече

Униз по довгому річному шляху без повернення

Він уже лише спогад

Зникає, як тінь на стіні

Але час неспокійними кроками

поспішає і зараз біля дороги

Стоїть паломник

майбутнього року

Опале листя стає золотим

Срібні квіти на моєму вікні

Дух року, що минає

Він не знає, де

Він не може сказати, о ні

Оголені дерева в небі

Зірки сяють ясно і холодно

Менестрель віків

співає о так давно

Стара мелодія без назви

Ніхто не знає

У білому снігу, що падає

Паломник мандрує далі

Обличчям до сонця

Поза відкритою дорогою, якою він їде

Повз лампи світять вікна

І обличчя біля вогню

До опівночі

На Різдво

знову з’явився

Лягай спати, дитинко

Ви не повинні спати

Іди спати дитинко

Час відпустити ніч

В очікуванні звуку чарівних саней

Кажуть, димарі не надто високі

Або дах надто високий, щоб олень міг літати

Ні, не надто високо, щоб олень міг літати

Годинник б’є дванадцяту

на вулиці нижче

Вони поспішають до церкви помолитися

«Прости наші гріхи і недбалість

Прийми наше смиренне каяття

Сьогодні минув рік тому

Оскільки ми тут»

Хор тихо співає гімн

Не надто голосно чи не з ключом

Згромадження повертають куточки очей

Коли тарілка обертається, щоб побачити

Хто дарує найбільше на Різдво

Найбільше на Різдво

Далеко спливають сутінкові дні

Просто відшліфуйте в пісочний стакан

Бо зимовий час повільно минає

І не може тривати вічно

Північний вітер повертайся спиною

на двері, які ви підірвали

Західний вітер розтопив органні труби льоду

Цей блиск на карнизах

будинків у місті

І сонце будить квіти

Що дрімає крізь зиму

І зігріває заспані обличчя

В очікуванні весни

Сталеві небеса

і поля білі від інею

це спогади про вчорашній день

А поки лякала дітей

шукайте живі огорожі та бризкайте

крізь каламутні водойми в пошуках таємниць

Дух весни

із сонячними променями на її волоссі

трясе сплячу землю

І з паломником поруч

Вона дзюрчить на деревах

І у вухах усіх, хто слухає

«Тепер час прокидатися на зиму минув»

З квітами у волоссі

Вона знову посміхається і як дитина

не дбає про завтра

Вона розправляє крила

Злови її, якщо побачиш

у вашій уяві

Бо вона посміхається як Мона Ліза

Сонце сходить

з хмари над головою

Коли ти замість цього спиш

Все знає, все зростає

І ніхто не знає

куди їхній розум дме

І тепер вона знаходить

її робота майже завершена

І як дитина

не дбає про завтра

І як дитина

не дбає про завтра

І як дитина думає тільки сьогодні

Паломник мандрує духом

весни, зачарована

Ніби завтра ніколи не настане

Але час спливає

І коли вона прощається з ним

Залишається лише луна її голосу

Поки що вона літає

На голій спині південного вітру

Через голі гори

Над звивистими ріками

Ніжно дихаючи на лугах

Розкидаю їй квіти

у траву та живоплоти

Вицвітаючи через задні двері

Довгий літній день

Золоті пальці вказують на мої двері

Луг спить

Спостерігаючи за небом, щоб вас збудити

Повітря наповнене гейтаймом

Проходить повз жінки з квітковим принтом

На сидінні в парку

Носить папір на голові

Вона взагалі ніколи не читала

Вона просто тримає свій розум у темряві

Тримаючи свій розум у темряві

Ви знаєте, що вона крута

Вона схожа на морозива

І ви не розумієте, що я маю на увазі

Вона робить усе, що може

Робить усе, що може

Гей, містер Сонячне світло

Ви танцюєте, як Арлекін

у моїй сьогоднішній книжці з малюнками

Ой, це гарний час

А я пливу далеко

Жуйте цукеркову вату

під проливним дощем

Діти знову плачуть

Діти знову плачуть

Святковий час

Внизу на пляжі серед натовпу

Спроба шукати сонце

Беручи все, що можете

А ваш шезлонг – це острів

У світі калейдоскопа

Забиті машини, переповнені бари

Стоячі потяги чи запах каналізації

Сагайдак у спеці міської вулиці

Господи, я мушу втекти

Гей, містер Сонячне світло

А я пливу далеко

Вниз широкою відкритою дорогою

Паломник мандрує далі

Обличчям до сонця

Поза відкритою дорогою, якою він їде

І хвилі крадуть сліди

Літа з піску

Під срібним місяцем

Дме північний вітер

згасаюче листя знову йде

Кругом і навколо

Все майже повернулося

Теплі ліниві сонячні дні

І бурі річки

петляє по лугах

це повість вчорашнього дня

Паломник зітхає

І натягує свою мантію

про нього в димний вечір

Він спостерігає, як листя в’яне й опадає

Мороз скував басейни льодом

І повісив діаманти

у павутині

Бо це поворот року

Остання сцена перед опусканням завіси

А тепер біля дороги стоїть

паломник майбутнього року

Опале листя стає золотим

Срібні квіти на моєму вікні

Дух року, що минає

Він не знає, де

Він не може сказати