Котята один - Лёд 9

чернозём в моём сердце зарастает репьём

спят детские мечты как бомж укутавшийся тряпьём

покинувшие город греха мёртвые голоса

спиралью лента шоссе в никуда чёрная полоса

мой старый бардак и ваш новый порядок

как нежелательный сорняк для показательных грядок

здесь на каждое небо триста тысяч ворон

пингвины едут по домам с работы как с похорон

принеси своё тело накормить эти стаи

наши жертвы неизбежны пока снег не растает

вышла юность на площадь продавать своё мясо

там породистые черти торопливо примеряют рясы

пламя не греет обмороженных рук

тяжкий груз убеждений холодной тушей на крюк

уже на каждого дейла заготовлен свой чип

облако счастья накрывает нас как атомный гриб

они не видят они не слышат

они не ведают что творят

в грудной клетке кричит мой обезумевший дрозд

давно за каждым смотрит глаз да глаз плюс хвост

разбуди меня рано терпеливый отец

с моим сердцем ищет встречи наглый меднорубахий свинец

бес на пороге вскрыв засовы когтём

ласкает уши влажным ловким языком давай пойдём

в райский сад разыщи где зарыт пулемёт

стань вершителем судеб, а кто с тобой тот поймёт

эти люди гордятся наивно званием плебс

верят только в свою силу не боятся небес

чёрный ветер гуляет по самым чёрным полям

становясь обезьяной жующий мозг как банан

придёт холод который совсем не знает пощады

оцифрованный лёд в душу горгоновым взглядом

принимай государь ты неба полный стопарь

глашатай вечной весны здесь это шут либо бунтарь

они не видят они не слышат

они не ведают что творят

чорнозем у моєму серці заростає реп'єм

сплять дитячі мрії як бомж укутаний ганчір'ям

мертві голоси, що залишили місто гріха

спіраллю стрічка шосе в нікуди чорна смуга

мій старий бардак і ваш новий порядок

як небажане бур'ян для показових грядок

тут на кожне небо триста тисяч ворон

пінгвіни їдуть по домах з роботи як з похорону

принеси своє тіло нагодувати ці зграї

наші жертви неминучі поки сніг не розтане

вийшла юність на площу продавати своє м'ясо

там породисті чорти квапливо приміряють ряси

полум'я не гріє обморожених рук

тяжкий вантаж переконань холодною тушею на гачок

вже на кожному дейлі заготовлений свій чіп

хмара щастя накриває нас як атомний гриб

вони не бачать вони не чут

вони не знають що творять

у грудній клітці кричить мій збожеволілий дрозд

давно за кожним дивиться око та очі плюс хвіст

розбуди мене рано терплячий батько

з моїм серцем шукає зустрічі нахабний меднорубахій свинець

біс на порозі розкривши засуви пазуром

пестить вуха вологим спритним язиком давай підемо

в райський сад розшукай де заритий кулемет

стань вершителем доль, а хто з тобою той зрозуміє

ці люди пишаються наївно званням плебс

вірять тільки в свою силу не бояться небес

чорний вітер гуляє по найчорніших полях

стаючи мавпою жуючий мозок як банан

прийде холод, який зовсім не знає пощади

оцифрований лід у душу горгоновим поглядом

приймай государ ти неба повний стопар

глашатай вічної весни тут це блазень чи бунтар

вони не бачать вони не чут

вони не знають що творять