Паренек под Следствием - Ляпис Трубецкой

В синем небе солнышко лучики на землю шлёт,

А за стенами суда следователь дело шьёт,

Кому да никому, мальчугану одному,

Кому да никому, мальчугану одному.

В огороде дачница соседу улыбается,

А подсудимый мальчуган слезами умывается,

Чего да ничего, посадить хотят его,

Чего да ничего, посадить хотят его.

В театре опера с балетом, арию поёт певец,

А в суде ведёт защиту адвокатишка-юнец,

Вот те раз, а вот те два, усики растут едва,

Вот те раз, а вот те два, усики растут едва.

А пуще красной распустилась чёрная смородина,

Долго будет тосковать мальчуган о Родине,

Вот те сто, а вот те двести, о любимой, о невесте,

Вот те сто, а вот те двести, вряд ли будут они вместе.

В синем небе солнышко да лучики на землю шлёт,

А за стенами суда следователь дело шьёт,

Кому да никому, мальчугану одному,

Кому да никому, мальчугану одному.

У синьому небі сонечко промінчики на землю шле,

А за стінами суду слідчий справу шиє,

Кому та нікому, хлопчику одному,

Кому та нікому, хлопцеві одному.

У городі дачниця сусіду посміхається,

А підсудний хлопчик сльозами вмивається,

Чого та нічого, посадити хочуть його,

Чого та нічого, посадити хочуть його.

У театрі опера з балетом, арію співає співак,

А в суді веде захист адвокатишка-юнець,

Ось ті раз, а ось ті два, вусики ростуть ледь,

Ось ті раз, а ось ті два, вусики ростуть ледве.

А ще червоною розпустилася чорна смородина,

Довго сумуватиме хлопець про Батьківщину,

Ось ті сто, а ось ті двісті, про улюблену, про наречену,

Ось ті сто, а ось ті двісті, навряд чи будуть вони разом.

У синьому небі сонечко і промінчики на землю шле,

А за стінами суду слідчий справу шиє,

Кому та нікому, хлопчику одному,

Кому та нікому, хлопцеві одному.