Облака - Ляпис Трубецкой

Че-то я тебя, девчонка, недопонимаю, расскажи скорее свой секрет,

Раньше ты была мине как родная, а теперь былого между нами нет.

Может, тебя че-то расстраивает, а я нахожусь в неведении?

Может, тебя что-то не устраивает в моем поведении?

Раньше мы были как братья, словно от одной мамы,

Словно от одного бати, а сейчас чужие прямо!

Че-то я в тебе, девчонка, недоразберуся!

Может, у тебя другой пацан?

Ты скажи мине, я врублюсь, посмотри, как светит нам звезда Альдебаран!

Может, все вернется вскоре, снова станет нашим море,

Снова станут нашими волны, станут нашими облака!

Может, все вернется вскоре, снова станут нашими горы,

Снова станут нашими реки, станут нашими облака!

От тебя, девчонка, чувства я не прячу, посмотри в глаза мои внимательно,

Видишь, я уже чуть-чуть не плачу, а тебя все замечательно,

Ну чего молчишь ты, словно замороженная!

Ну скажи, чего тебе хочется,

Там фруктов или мороженого?

Ну чего ты отворачиваешься в сторону другую,

У меня в душе все переворачивается, покоя не найду я,

Ну, скажи мне, не волнуйся!

Руки положи на плечи.

Пусть звезда Альдебаран нам светит как в тот волшебный вечер!

Все тогда вернется вскоре, снова станет нашим море,

Снова станут нашими волны, станут нашими облака!

Все тогда вернется вскоре, снова станут нашими горы,

Снова станут нашими реки, станут нашими облака!

Че-то я тебя, девчонка, недопонимаю, расскажи скорее свой секрет,

Раньше ты была мине, как родная, а теперь былого между нами нет,

Может, тебя че-то расстраивает?

А я нахожусь в неведении,

Может, тебя че-то не устраивает в моем поведении?

Может, все вернется вскоре, снова станет нашим море,

Снова станут нашими реки, станут нашими облака!

Может, все вернется вскоре, снова станут нашими горы,

Снова станут нашими реки, станут нашими облака!!!

Облака!

Облака!

Облака!

Облака

Чогось я тебе, дівчисько, не розумію, розкажи швидше свій секрет,

Раніше ти була міні як рідна, а тепер колишнього між нами немає.

Може, тебе щось засмучує, а я знаходжуся в незнанні?

Може, тебе щось не влаштовує в моїй поведінці?

Раніше ми були як брати, немов від однієї мами,

Немов від одного баті, а зараз чужі прямо!

Чогось я в тебе, дівчинко, недорозберуся!

Може, у тебе інший пацан?

Ти скажи міні, я врублюся, подивися, як світить нам зірка Альдебаран!

Може, все повернеться, знову стане нашим море,

Знову стануть нашими хвилі, стануть нашими хмари!

Може, все повернеться, знову стануть нашими гори,

Знову стануть нашими річки, стануть нашими хмари!

Від тебе, дівчинко, почуття я не ховаю, подивися в очі мої уважно,

Бачиш, я вже трохи не плачу, а тебе все чудово,

Ну чого мовчиш ти, мов заморожена!

Ну, скажи, чого тобі хочеться,

Там фруктів чи морозива?

Ну чого ти відвертаєшся в інший бік,

У мене в душі все перевертається, спокою не знайду я,

Ну, скажи мені, не хвилюйся!

Руки поклади на плечі.

Нехай зірка Альдебаран нам світить, як у той чарівний вечір!

Все тоді повернеться незабаром, знову стане нашим море,

Знову стануть нашими хвилі, стануть нашими хмари!

Все тоді повернеться незабаром, знову стануть нашими гори,

Знову стануть нашими річки, стануть нашими хмари!

Чогось я тебе, дівчисько, не розумію, розкажи швидше свій секрет,

Раніше ти була міні, як рідна, а тепер колишнього між нами немає,

Може, тебе щось засмучує?

А я знаходжусь у невіданні,

Може, тебе щось не влаштовує в моїй поведінці?

Може, все повернеться, знову стане нашим море,

Знову стануть нашими річки, стануть нашими хмари!

Може, все повернеться, знову стануть нашими гори,

Знову стануть нашими річки, стануть нашими хмари!

Хмари!

Хмари!

Хмари!

Хмари