Тем, кто топчет землю - Lumen

Я видел явь во сне

И видел сны наяву.

У меня есть только эта жизнь -

Я её живу.

Стараюсь, как только могу,

Выгребаю против течения.

Не всегда имею полные знания,

Но всё же имею скромное мнение.

А кто-то верит, что будут другие

Жизни на небесах, идёт к ним.

А я понял и принял давно, что не стану таким.

Для меня это пустая надежда и я её неприемлю.

Эта песня как все наши песни.

Для тех, кто топчет землю.

Мы всё придумали сами

Кто здесь в раю, кто в аду.

Кто со смехом, а кто со слезами.

Мы идём, я иду.

Люди переборщили с презрением,

Когда презрели бога.

Я давно хотел об этом сказать,

Хоть понимаю в этом не очень-то много.

Мы все здесь тащим свои лямки,

Уже за возможность - большое спасибо.

Быть живым - самое интересное

Из случившегося со мной когда-либо.

Конечно, я чего-то не знаю, не помню

И хорошо, тем ценнее каждый миг,

С мига, когда я выдал этому миру

Самый первый свой крик.

И с той поры кричал о многом, о разном,

Стремясь выше подобно стеблю,

Но не теряя корней, сочиняя песни,

Для тех, кто топчет землю.

Мы всё придумали сами

Кто здесь в раю, кто в аду.

Кто со смехом, а кто со слезами.

Мы идём, я иду.

Я бачив яву уві сні

І бачив сни наяву.

У мене є тільки це життя.

Я живу її.

Намагаюся, як тільки можу,

Вигрібаю проти течії.

Не завжди маю повних знань,

Але все ж таки маю скромну думку.

А хтось вірить, що будуть інші

Життя на небесах іде до них.

А я зрозумів і прийняв давно, що не стану таким.

Для мене це порожня надія, і я її не приймаю.

Ця пісня як усі наші пісні.

Для тих, хто топче землю.

Ми все вигадали самі

Хто тут у раю, хто в пеклі.

Хтось зі сміхом, а хтось зі сльозами.

Ми йдемо, я йду.

Люди переборщили з презирством,

Коли знехтували бога.

Я давно хотів про це сказати,

Хоч розумію в цьому не дуже багато.

Ми всі тут тягнемо свої лямки,

Вже за можливість – дякую.

Бути живим – найцікавіше

З того, що сталося зі мною будь-коли.

Звичайно, я чогось не знаю, не пам'ятаю

І добре, тим цінніше кожна мить,

З миті, коли я видав цьому світові

Найперший свій крик.

І з того часу кричав багато про що, про різне,

Прагнучи вище подібно до стебла,

Але не втрачаючи коріння, пишучи пісні,

Для тих, хто топче землю.

Ми все вигадали самі

Хто тут у раю, хто в пеклі.

Хтось зі сміхом, а хтось зі сльозами.

Ми йдемо, я йду.