Небеса - Lumen

За ливнями придут снега,

Все в норы до апрельских дней,

Но нам плевать на зиму и себя,

Мы вместе и от этого теплей,

Мы верили пустым словам,

Нам обещали чудеса,

И ливнями нас моют и смеются,

Такие добрые святые небеса...

И мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей,

Мы не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее людей,

Мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей,

Мы не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее людей.

Мы выбрали чужие имена,

Забыли только души поменять,

Подальше отбежали от себя и пробуем себя догнать,

Мы верили пустым словам,

Пытались сами делать чудеса,

А получались только дети да война,

Смеются и рыдают небеса.

И мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей,

Мы не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее людей,

И мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей,

Мы не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее...

Бесплатное счастье твое и на век,

После каждого дождика, каждый четверг

Мы проживем сотню лет и умрем в один день,

Если нас раньше не убъет наша лень,

Мы за церковную свечку щемимся в рай,

И плачем - за что нас швыряет на край,

В ночной тишине услышь голоса,

Над нами смеются навзрыд небеса.

И мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей, мы

Не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее людей,

Мы не сможем быть чище воды, кислотных снегов и дождей, мы

Не сможем быть добрее чем есть, мы не сможем быть добрее людей.

За зливами прийдуть сніги,

Все в нори до квітневих днів,

Але нам начхати на зиму і себе,

Ми разом і від цього тепліше,

Ми вірили порожнім словам,

Нам обіцяли чудеса,

І зливами нас миють і сміються,

Такі добрі святі небеса...

І ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі,

Ми не зможемо бути добрішими ніж є, ми не зможемо бути добрішими за людей,

Ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі,

Ми не зможемо бути добрішими, ніж є, ми не зможемо бути добрішими за людей.

Ми вибрали чужі імена,

Забули тільки душі змінити,

Далі відбігли від себе і пробуємо себе наздогнати,

Ми вірили порожнім словам,

Намагалися самі робити чудеса,

А виходили тільки діти та війна,

Сміються та ридають небеса.

І ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі,

Ми не зможемо бути добрішими ніж є, ми не зможемо бути добрішими за людей,

І ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі,

Ми не зможемо бути добрішими, ніж є, ми не зможемо бути добрішими...

Безкоштовне щастя твоє і на вік,

Після кожного дощу, щочетверга

Ми проживемо сотню років і помремо в один день,

Якщо нас раніше не вб'є наша лінь,

Ми за церковну свічку щемимося до раю,

І плачемо - за що нас жбурляє на край,

У нічній тиші почуй голоси,

Над нами сміються наврид небес.

І ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі, ми

Не зможемо бути добрішими ніж є, ми не зможемо бути добрішими за людей,

Ми не зможемо бути чистішими за воду, кислотні сніги та дощі, ми

Не зможемо бути добрішими, ніж є, ми не зможемо бути добрішими за людей.