Ржавчина - Lumen

Город разрастался

И окружил собою лес

Он всё сжимал свои объятья,

Но лес так и не исчез…

Начиная с сентября

Всё сильнее с каждым днём

Старый лес менял цвета

Словно охваченный огнём…

Старый лес менял цвета

Словно охваченный огнём!

Я вижу это из окна:

Моя душа в плену, она захвачена…

Разъедает нас обоих

Эта осень, эта ржавчина!

Я каждой осенью старею

Лет на 250

Зимою умираю

Весна вернёт меня назад…

Ты устала быть со мной

Всё сильнее с каждым днём

Всё, что между нами было

Пожирается огнём…

Всё, что между нами было

Пожирается огнём!

Я вижу это и молчу:

Моя любовь ушла, она растрачена…

Разъедает нас обоих

Эта осень, эта ржавчина!

Я вижу это и молчу:

Моя любовь ушла, она растрачена…

Разъедает нас обоих

Эта осень, эта ржавчина!

Місто розросталося

І оточив собою ліс

Він все стискав свої обійми,

Але ліс так і не зник...

Починаючи з вересня

Все сильніше з кожним днем

Старий ліс міняв кольори

Немов охоплений вогнем.

Старий ліс міняв кольори

Наче охоплений вогнем!

Я бачу це з вікна:

Моя душа в полоні, вона захоплена...

Роз'їдає нас обох

Ця осінь, ця іржа!

Я кожної восени старію

Років на 250

Взимку вмираю

Весна поверне мене назад…

Ти втомилася бути зі мною

Все сильніше з кожним днем

Все, що між нами було

Пожирається вогнем.

Все, що між нами було

Пожирається вогнем!

Я бачу це і мовчу:

Моє кохання пішло, воно розтрачене…

Роз'їдає нас обох

Ця осінь, ця іржа!

Я бачу це і мовчу:

Моє кохання пішло, воно розтрачене…

Роз'їдає нас обох

Ця осінь, ця іржа!