Молчание - Lumen

Вороний пир, уставший мир, мостов крюки на труп реки.

Не доверяй законам стай и никогда не лезь в стада.

Забытый дом несется волк ни чуя ног — он одинок.

Клочья знамен и честь племен: кто знает толк, тот этот волк.

Припев:

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

Так много зол.

Кулак об стол и лечь в кровать, и выбирать.

Не сможешь век свести на бег, пока дрожишь за миражи.

Но он придет, как первый лед в ночной тиши.

Тогда реши,

Как быть собой.

Сон и покой — с ними другой далекий вой.

Припев:

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

А из меня рвется молчание, достался в наследство кому-то мой крик.

Есть объяснение, но нет оправдания — убейся об стену пустоты, я привык.

Вороний бенкет, втомлений світ, мостів гаки на труп річки.

Не довіряй законам зграй і ніколи не лізь у стада.

Забутий будинок мчить вовк нічуючи ніг — він одинокий.

Клочі прапорів і честь племен: хто знається, той цей вовк.

Приспів:

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.

Так багато лих.

Кулак об стіл і лягти в ліжко, і вибирати.

Не зможеш повік звести на біг, поки тремтиш за мири.

Але він прийде, як перший лід у нічній тиші.

Тоді виріши,

Як бути собою?

Сон і спокій — з ними інше далеке виття.

Приспів:

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.

А з мене рветься мовчанка, дістався в спадок комусь мій крик.

Є пояснення, але немає виправдання — вбийся про стіну порожнечі, я звик.