Ложь - Lumen

Твоя сладкая речь страшней, чем картечь —

Мне не уберечь головы.

И я бросаю свой меч

Для того, чтобы лечь навсегда

В кровати травы…

Твоего рта овал зияет словно провал,

И я так сильно устал

Видеть бег твоих глаз,

Я не ожидал, что не смогу устоять,

И сражённый упал

Враньём твоих фраз…

Припев:

Такая наглая ложь,

Что я не в силах понять,

Как можно так врать!

И я от злости

Забыл, как дышать,

Как дышать, как дышать!

Один кричит: «Белый!»,

Другой кричит: «Чёрный!»,

А на деле серый — идите к чёрту!

Чаще верю глазам

И всё реже речи,

И липким враньём здесь каждый блещет.

Гордо задранный нос —

Всё как будто всерьёз.

Он всегда прав во всём,

А если что — не причём,

Но из этих речей

Правды только два слова

И я опять закипел от того,

Что снова…

Припев:

Такая наглая ложь,

Что я не в силах понять,

Как можно так врать!

И я от злости

Забыл, как дышать,

Как дышать, как дышать!

Твоя солодка мова страшніша, ніж картеч.

Мені не вберегти голови.

І я кидаю свій меч

Для того, щоб лягти назавжди

В ліжку трави ...

Твого рота овал зяє ніби провал,

І я так сильно втомився

Бачити біг твоїх очей,

Я не чекав, що не зможу встояти,

І битий впав

Брехнею твоїх фраз…

Приспів:

Така нагла брехня,

Що я не в силах зрозуміти,

Як можна так брехати!

І я від злості

Забув, як дихати,

Як дихати, як дихати!

Один кричить: «Білий!»,

Інший кричить: «Чорний!»,

А на справі сірий — йдіть до чорта!

Частіше вірю очам

І все рідше мови,

І липкою брехнею тут кожен блищить.

Гордо задертий нос|

Все начебто всерйоз.

Він завжди правий у всьому,

А якщо що — не причому,

Але з цих промов

Правди лише два слова

І я знов закипів від того,

Що знову…

Приспів:

Така нагла брехня,

Що я не в силах зрозуміти,

Як можна так брехати!

І я від злості

Забув, як дихати,

Як дихати, як дихати!