День за днём - Lumen

Его года, как камни, упали в жизни реку,

В учебниках нет места простому человеку.

Ни славы, ни богатства, зато живая совесть –

О нем не снимут фильмов и не напишут повесть.

Оставляя распахнутые двери

Искушений и злых насмешек лед,

Продолжая надеяться и верить –

День за днем вперед.

Искушения, как стая бешеных собак,

Как толпа голодных у тех голых девиц,

Повисают на руках и кучей валят с ног,

Оступись, остановись, останься, падай ниц.

Иногда так хочется им просто уступить,

Позабыть заботу мамы и слова отца,

Дедов, прадедов, что гибли, чтобы кто-то жил,

Он не предаст, он будет верным до конца.

Оставляя распахнутые двери

Искушений и злых насмешек лед,

Продолжая надеяться и верить

День за днем вперед.

Його роки, як каміння, впали в житті річку,

У підручниках немає місця звичайній людині.

Ні слави, ні багатства, зате живе сумління –

Про нього не знімуть фільми і не напишуть повість.

Залишаючи відчинені двері

Спокуса і злий глузування лід,

Продовжуючи сподіватися та вірити –

День у день вперед.

Спокуса, як зграя шалених собак,

Як натовп голодних у тих голих дівчат,

Повисають на руках і купою валять із ніг,

Оступися, зупинись, залишись, падай ниць.

Іноді так хочеться їм просто поступитися,

Забути турботу мами та слова батька,

Дідів, прадідів, що гинули, щоб хтось жив,

Він не зрадить, він буде вірним до кінця.

Залишаючи відчинені двері

Спокуса і злий глузування лід,

Продовжуючи сподіватися та вірити

День у день вперед.