Paris tour Eiffel - Lucienne Boyer

Lorsqu’on nous demande ce que c’est: Paris,

On répond toujours l'Étoile, les Tuileries

Le Bois de Boulogne, le Bois de Vincennes,

Les petites boutiques des quais de la Seine,

D’autres, plus sérieux, disent sans hésiter

C’est la petite Roquette ou bien c’est la Santé,

C’est les grands boulevards, Pigalle, l’Opéra,

Mais ne les croyez-pas.

Paris, mais c’est la Tour Eiffel

Avec sa pointe qui monte au ciel

Qu’on la trouve laide, qu’on la trouve belle,

Y a pas d’Paris sans Tour Eiffel.

On la débine, on la charrie,

Pourtant, partout ce n’est qu’un cri:

Paris ne serait pas Paris sans elle

Paris, mais c’est la Tour Eiffel.

Il faut dire que beaucoup de Parisiens

Ne connaissent la Tour que par leurs petit cousins

Ou alors par le vieil oncle à héritage,

Qu’est monté à pied jusqu’au troisième étage.

Ah !

dit-il, c’est beau, c’est merveilleux, Madame,

Quand on est là-haut, on peut voir tout Paname,

Et le Parisien se dit: tiens, tiens, tiens,

J’irai la voir demain.

Paris, mais c’est la Tour Eiffel

Avec sa pointe qui monte au ciel

Qu’on la trouve laide, qu’on la trouve belle,

Y a pas d’Paris sans Tour Eiffel.

Mais je suis fier comme Artaban.

Paris ne serait pas Paris sans elle,

Paris, mais c’est la Tour Eiffel.

Un jour une jeune et belle Américaine

Voulut voir Paris et les bords de la Seine.

Elle visita les monuments, les musées

Les grands magasin, les rues et les cafés,

Mais, voilà qu’un soir, elle rencontra l’amour

Et maintenant quand on lui demande à son tour

Quel est votre avis sur Paris, franchement:

Elle dit en rougissant

Paris, mais c’est la Tour Eiffel

Avec sa pointe qui monte au ciel

La Tour de Pise, la Tour de Nesle,

La Tour de Londres sont bien moins belles.

On est toujours sûr avec elle

De monter jusqu’au septième ciel.

Paris ne serait pas Paris sans elle

Avec sa pointe qui monte au ciel.

Коли нас запитують, що це таке: Париж,

Ми завжди відповідаємо Зірці, Тюїльрі

Булонський ліс, Венсенський ліс,

Маленькі крамниці на березі Сени,

Інші, більш серйозні, кажуть без вагань

Це маленька ракета або це здоров'я,

Це Великі бульвари, Пігаль, Опера,

Але не вірте їм.

Париж, але це Ейфелева вежа

Його кінчик піднімається до неба

Щоб ми знаходили її потворною, щоб ми знаходили її красивою,

Немає Парижа без Ейфелевої вежі.

Ми розбираємо це, ми несемо це,

Проте скрізь лише крик:

Без неї Париж не був би Парижем

Париж, але це Ейфелева вежа.

Треба сказати, що багато парижан

Знайте Вежу лише від своїх маленьких двоюрідних братів

Або від старого дядька зі спадком,

Що піднялося на третій поверх.

Ах!

він сказав, що це прекрасно, це чудово, мадам,

Коли ви там нагорі, ви можете побачити все Paname,

А парижан каже собі: ось, ось, ось,

Я піду до неї завтра.

Париж, але це Ейфелева вежа

Його кінчик піднімається до неба

Щоб ми знаходили її потворною, щоб ми знаходили її красивою,

Немає Парижа без Ейфелевої вежі.

Але я пишаюся, як Артабан.

Без неї Париж не був би Парижем,

Париж, але це Ейфелева вежа.

Одного разу молода і красива американка

Хотів побачити Париж і береги Сени.

Відвідувала пам'ятники, музеї

Універмаги, вулиці та кафе,

Але одного вечора вона знайшла кохання

А тепер, коли запитали назад

Яка ваша думка про Париж, чесно кажучи:

Вона каже, що червоніє

Париж, але це Ейфелева вежа

Його кінчик піднімається до неба

Пізанська вежа, вежа Несле,

Лондонський Тауер набагато менш красивий.

З нею ми завжди в безпеці

Злетіти на сьоме небо.

Без неї Париж не був би Парижем

Його кінчик піднімається до неба.