The Valley of Unrest - Lou Reed

Far away far away

Are not all lovely things far away

As far at least lies that valley

As the bedridden sun in the luminous east

The paralyzed mountains, the sickly river

Are not all things lovely far away

Are not all things lovely far away

It is a valley where time is not interrupted

Where its history shall not be interpreted

Stories of satan’s dart of angel wings

Unhappy things

Within the valley of unrest

The sun ray dripped all red

The dell was silent

All the people having gone to war

Leaving no interrogator to mind

The willful looting the pale past knowledge

The sly mysterious stars

The unguarded flowers leaning

The tulips overhead paler

The terror stricken sky

Rolling like a waterfall

Over the horizon’s fiery wall

A visage full of meaning

How the unhappy shall confess

As Roderick watches like a human eye

While violets and lilies wave

Like banners in the sky

Hovering over and above a grave

As dew drops on the freshly planted eternal dew

Coming down in gems

There’s no use to pretend

Though gorgeous clouds fly

Roderick, like the human eye has closed forever

Far away far away

Roderick, whatever thy image may be

Roderick, no magic shall sever the music from thee

Thou hast bound many eyes in a dreamy sleep

Oh tortured day

The strains still arrive

I hear the bells

I have kept my vigilance

Rain dancing in the rhythm of a shower

Over what guilty spirit to not hear the beating

To not hear the beating heart

But only tears of perfect moan

Only tears of perfect moan

Далеко далеко

Чи не всі милі речі далеко

Принаймні, розташована та долина

Як прикуте до ліжка сонце на яскравому сході

Паралізовані гори, хвороблива річка

Чи далеко не все прекрасне

Чи далеко не все прекрасне

Це долина, де час не переривається

Де його історія не повинна тлумачитися

Історії про стріли сатани про крила ангела

Нещасливі речі

У долині неспокій

Сонячне проміння закрапало все червоне

Делл мовчав

Усі люди, які пішли на війну

Не залишаючи на увазі жодного допитувача

Навмисне розграбування блідого минулого знання

Хитрі таємничі зірки

Неохоронені квіти схиляються

Тюльпани над головою блідіші

Небо охопило жах

Котиться, як водоспад

За вогняною стіною горизонту

Образ, повний сенсу

Як зізнаються нещасні

Як Родерік спостерігає, як людське око

Поки фіалки і лілеї махають

Як банери в небі

Парить над могилою

Як роса на свіжо посаджену вічну росу

Спускається в дорогоцінні камені

Немає сенсу прикидатися

Хоч літають чудові хмари

Родерік, як людське око закрилося назавжди

Далеко далеко

Родерік, яким би не був твій образ

Родерік, ніяка магія не відокремить від тебе музику

Ти зав’язав багато очей у мріяному сні

О, мучливий день

Штами все одно приходять

Я чую дзвони

Я зберіг пильність

Дощ танцює в ритмі зливи

За що винен дух не чути побиття

Щоб не чути, як б’ється серце

Але лише сльози ідеального стогону

Лише сльози ідеального стогону