The Tell Tale Heart, Pt. 1 - Lou Reed

True

Nervous

Very nervous

Madman

Why will you say that I am mad

The disease has sharpened my senses

Not destroyed

Not dulled them

Madman

The eye of a vulture

A pale blue eye

With a film overit

Listen

Observe how healthily

And how calmly I tell this story

He had no passion for the old man

He was never insulted

He loved him

It was the eye the eye the eye

I made up my mind

To take his life forever

Passionless

The eye of a vulture

You should have seen me

How wisely I proceeded

To rid himself of the eye forever

With what dissimulation I went to work

Caution

I turned the latch on his door

And opened it

To work

To practice

I opened his door

And put in a dark lantern

Dark

Slowly I put my head in

Slowly I thrust it until in time Ientered

I was in so far

He was in so far

He could see the old man sleep

And then I undid the lantern so a thin ray

Fell upon the eye

The vulture eye

He did this for seven days

Seven days

But always the eye was closed

And so I could not do the work

And in the day he would greet the old man

Calmly in his chamber

Calmly

Nothing is wrong and all is well

Knock, knock

Who’s there

Came night eight

Night eight

I was slower than a watch minute hand

The power that I had with the old man

Not to even dream my secret thoughts

Secret thoughts

My sagacity

I could barely conceal my feelings of triumph

When suddenly the body moved

The body moved

But I went in even further

Pushing the door open even further

Who’s there

Who’s there

I did not move a muscle

I kept quiet and still

The old man sat up in bed

In his bed

Who’s there

I heard a groan

And knew it was a groan of mortal terror

Not pain or grief

Oh no

It was the low stifled sound that arises

From the bottom of the soul

When overcharged with awe

I felt such awe welling up in my own bosom

Deepening with its echo the terrors that distracted me

Knowing what the old man felt and

Pitying him

Although it made me laugh

Ha ha

He’d been lying awake since the first slight noise

He’d been lying awake thinking

Thinking

It is nothing but the wind

The wind

It is nothing but the house settling

The old man stalked with his black shadow

Death approaching

The mournful presence of the unperceived

Causing him to feel my presence

Open the lantern

I saw the ray fall on the eye

On the eye

Правда

Нервовий

Дуже нервовий

Божевільний

Чому ви скажете, що я збожевільний

Хвороба загострила мої почуття

Не знищено

Не притупили їх

Божевільний

Око грифа

Блідо-блакитне око

З плівкою

Слухайте

Спостерігайте, наскільки здоровий

І як спокійно я розповідаю цю історію

У нього не було пристрасті до старого

Його ніколи не ображали

Він любив його

Це було око, око, око

Я прийняв вирішення

Щоб назавжди позбавити його життя

Безпристрасний

Око грифа

Ви повинні були побачити мене

Як мудро я діяв

Щоб назавжди позбутися від очей

З якою приховуванням я пішов на роботу

Обережно

Я повернув клямку на його дверях

І відкрив

Працювати

Практикувати

Я відчинив йому двері

І поставте темний ліхтар

Темний

Повільно вставляю голову

Повільно я проштовхував його поки не ввійшов час

Я був поки що

Він був поки що

Він бачив, як старий спить

А потім я розкрутив ліхтар так тонкий промінь

Впав на око

Око грифа

Він робив це протягом семи днів

Сім днів

Але завжди очі були закриті

І тому я не міг виконувати роботу

А вдень він привітав старого

Спокійно в своїй кімнаті

Спокійно

Нічого не так, і все добре

Стук-стук

Хто там

Настала восьма ніч

Восьма ніч

Я працював повільніше, ніж хвилинна стрілка годинника

Сила, яку я мав зі старим

Щоб навіть не снилися мої таємні думки

Таємні думки

Моя прозорливість

Я ледве міг приховати свої почуття тріумфу

Коли раптом тіло ворухнулося

Тіло рухалося

Але я пішов ще далі

Відчиняючи двері ще далі

Хто там

Хто там

Я не ворухнув м’язом

Я мовчав і мовчав

Старий сів у ліжку

У своєму ліжку

Хто там

Я почув стогін

І знав, що це стогін смертельного жаху

Не біль чи горе

О ні

Виникав тихий придушений звук

Від глибини душі

Коли переповнений благоговінням

Я відчув, як таке благоговіння наповнює моїм власним лоном

Поглиблюючи своїм відлунням жахи, що відволікали мене

Знаючи, що відчував старий і

Жаліти його

Хоча це мене розсмішило

Ха ха

Він лежав без сну від першого легкого шуму

Він лежав без сну і думав

Мислення

Це не що інше, як вітер

Вітер

Це не що інше, як оселяння будинку

Старий стежив своєю чорною тінню

Наближається смерть

Жалібна присутність невідчутного

Змусити його відчути мою присутність

Відкрийте ліхтар

Я бачив, як промінь впав на око

На очі