Menneskekollektivet - Lost Girls, Jenny Hval, Håvard Volden

In the beginning, there is no word, and no eye

In the beginning, there is sound

In the beginning, we create with our mouths

Do we know who makes what sound?

Do we know who, from who, no

Sound is more familiar than subjects, and time, and time

We are, and sound hugs our bodies

There is darkness

Sound travels across it

Invisible bodies carry

Darkness leads us closer to what will in the future be called death

Which is now inseparable from what will in the futur be called life

W exist and sound hugs our bodies

I reach out for a vowel, and it’s so soft

I cannot distinguish a 'Y' from a thigh

At this time, there is no 'I', and we don’t know God

Can we ever truly be selfless and compassionate when we don’t know 'I',

I wonder?

I think about this as I am talking to Jehovah’s witnesses—they're at the door

What is human, is human, an 'I'?

A non-'I'?

A selfless action?

Can you ever really say you are knocking on a door as a selfless act?

Because you are imposing your belief on someone else

You are admitting that you believe that your belief is worth more than whatever

beliefs behind the door

You knock on the door because you believe in the context of a door,

and in conviction, preaching, spreading the good word

In the beginning, there is no good word

In the beginning, there is no word

There is voice, and it comes from somewhere

Invisible bodies bring it over to here, from there

Does that mean it doesn’t come from me?

I don’t know what who is

Isn’t the idea of God the idea of self?

I want to ask the Jehovahs

Perhaps that thing about selflessness boils down to my own limited

understanding of selflessness

To me, selflessness has a lot to do with singing

Kissing is a selfless act, or at least, potentially a selfless act

Singing could, should be about compassion

In the beginning, there is darkness

Sound travels across it

Invisible bodies carry

In the beginning, there is darkness

Sound travels across it

Invisible bodies carry

I try to go there

For I fail to go there

But somewhere it’s there

Fragmentary

Moments when I’m stretching out of myself

To get closer to you

Will I ever get close, closer, close enough to sound you

Together

Tissue and sound

Is what is stretching out of myself

Will I ever get close

Will I ever cross my hands?

Carried by invisible bodies, bodies, bodies, bodies, bodies, bodies

Now it’s where would I

If I had another’s mouth

To get closer to you

To sound you, to sound you, will I ever get close, closer, close enough to

sound you

Together, together, together, together, together, together, together, together

(Out) Together

(Out) Together

(Out) Together

(Out) Together

(Out) Together

Tissue and sound

Is what is stretching out of myself

Tissue and sound

Is what is stretching

Will I ever get close

Will I ever cross my hands?

Carried by invisible bodies

Carried, carried, carried, carried, carried, carried, carried, carried, carried,

carried, carried, carried, carried, carried

Stretching

Stretching out of myself

Out of myself

Who looks when I’m stretching

In the beginning, there is no 'I'

There is sound

Will I ever get, will I ever get, close, closer, close enough?

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

Close, closer, close enough

На початку немає ні слова, ні ока

На початку є звук

Спочатку ми творимо своїми устами

Чи знаємо ми, хто який звук видає?

Чи знаємо ми, хто, від кого, ні

Звук більш знайомий, ніж предмети, час і час

Ми є, і звук обіймає наші тіла

Там темрява

Звук подорожує по ньому

Невидимі тіла несуть

Темрява веде нас ближче до того, що в майбутньому буде називатися смертю

Що тепер невіддільне від того, що в майбутньому буде називатися життям

Ми існуємо і звук обіймає наші тіла

Я тягнусь до голосного, і він такий м’який

Я не можу відрізнити букву "Y" від стегна

У цей час не існує "Я", і ми не знаємо Бога

Чи можемо ми колись бути безкорисливими та співчутливими, коли не знаємо "я",

Цікаво?

Я думаю про це, розмовляючи зі свідками Єгови — вони біля дверей

Що таке людина, людина, "я"?

А не "я"?

Безкорислива дія?

Чи можете ви коли-небудь сказати, що стукаєте у двері як безкорисливу дію?

Тому що ви нав’язуєте свою віру комусь іншому

Ви визнаєте, що вірите в те, що ваша віра варта більше, ніж будь-що

переконання за дверима

Ви стукаєте в двері, тому що вірите в контекст дверей,

і в переконанні, проповідуючи, поширюючи добре слово

На початку не буває доброго слова

На початку немає слова

Є голос, і він приходить звідкись

Невидимі тіла приносять його сюди, звідти

Чи означає це, що це не від мене?

Я не знаю, хто є

Хіба ідея Бога не є ідеєю я?

Я хочу спитати Єгову

Можливо, ця річ про безкорисливість зводиться до мого власного обмеження

розуміння безкорисливості

Як на мене, безкорисливість має багато спільного зі співом

Поцілунки — це безкорисливий вчинок або принаймні потенційно безкорисливий акт

Спів може, має бути про співчуття

На початку — темрява

Звук подорожує по ньому

Невидимі тіла несуть

На початку — темрява

Звук подорожує по ньому

Невидимі тіла несуть

Я намагаюся зайти туди

Бо я не туди зайти

Але десь воно є

Фрагментарний

Моменти, коли я витягую себе

Щоб стати ближче до вас

Чи підійду я колись ближче, ближче, достатньо близько, щоб прозвучати тебе

Разом

Тканина і звук

Це те, що витягується з мене самого

Чи підійду я колись близько

Чи буду я колись схрестити руки?

Несуть невидимі тіла, тіла, тіла, тіла, тіла, тіла

Тепер це де б я

Якби в мене був чужий рот

Щоб стати ближче до вас

Щоб озвучити вас, щоб озвучити вас, я коли наблизюся, ближче, достатньо близько

звучить ти

Разом, разом, разом, разом, разом, разом, разом, разом

(На вихід) Разом

(На вихід) Разом

(На вихід) Разом

(На вихід) Разом

(На вихід) Разом

Тканина і звук

Це те, що витягується з мене самого

Тканина і звук

Це те, що розтягує

Чи підійду я колись близько

Чи буду я колись схрестити руки?

Невидимі тіла

Несла, везла, везла, везла, везла, везла, везла,

везли, несли, несли, несли, несли

Розтягування

Витягнувшись із себе

З себе

Хто дивиться, коли я розтягуюся

На початку немає "я"

Є звук

Чи підійду я колись, чи підійду я колись, близько, ближче, достатньо близько?

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько

Близько, ближче, досить близько