Penas y Alegrías del Amor - Los Nocheros

Mira como se me pone la piel

Cuando te recuerdo

Por la gargante me sube un río de sangre fresco

De la herida que atraviesa

De parte a parte mi cuerpo

Tengo clavos en las manos

Y cuchillos en los dedos

Y en la sien una corona

Hecha de alfileres negros

Mira cómo se me pone la piel

Cada vez que me acuerdo

Que soy un hombre casado

Y sin embargo te quiero

Entre tu casa y mi casa

Hay un muro de silencio

De hortigas y de chumberas

De cal, de arena y de viento

De madreselvas oscuras

Y de vidrios en acecho

Un muro para que nunca lo pueda saltar el pueblo

Que está rondando la llave

Que guarda nuestro secreto

Si yo sé bien que me quieres

Y tú sabes que te quiero

Y lo sabemos los dos

Y nadie puede saberlo

Salgo de mi casa al campo

Sólo con un pensamiento

Por acariciar a solas

La tela de aquel pañuelo

Que se te cayó un domingo cuando venías del pueblo

Que se te cayó un Domingo.

Y que no te he dicho nunca

Mi vida.

que yo lo tengo

Y lo estrujo entre mis manos

Lo mismo que a un limón nuevo

Y miro tus iniciales y las

Repito en silencio

Para que ni el campo sepa

Lo que yo te estoy queriendo

Ayer en la plaza nueva

Vida.

no vuelvas a hacerlo

Te ví besar a mi niño

A mi niño el más pequeño

Y cómo lo besarías.

Ay virgen de los remedios

Si fué la primera vez

Que a mí me diste un beso

Llegué corriendo a mi casa

Alcé a mi niño del suelo

Y sin que nadie me viera

Como un ladrón en acecho

En su cara de amapola

Mordió mi boca tu beso

Ay qué alegría, y qué pena

Quererte como te quiero

Mira, pase lo que pase

Aunque se hunda el firmamento

Aunque a tu nombre y el mío

Lo pisoteen por el suelo

Aunque la tierra se abra

Y aún cuando lo sepa el pueblo

Eleven nuestra bandera

De amor a los cuatro vientos

Sígue queriendome así

Tormento de mis tormentos

Ay, que alegría y que pena

Quererte como te quiero

Подивіться, як стає моя шкіра

коли я згадую тебе

Річка свіжої крові підіймає моє горло

Про рану, що перетинає

Від частини до частини моє тіло

У мене нігті в руках

І ножі в пальцях

А на скроні вінець

Виготовлений з чорних шпильок

Подивіться, як стає моя шкіра

щоразу, коли згадую

що я одружений чоловік

І втім, я люблю тебе

Між твоїм і моїм будинком

Там стіна мовчання

З хортига та опунції

Вапно, пісок і вітер

темної жимолості

І окулярів на нишпорі

Стіна, щоб люди ніколи не могли її перестрибнути

що переслідує ключ

що зберігає нашу таємницю

Якщо я добре знаю, що ти мене любиш

І ти знаєш, що я тебе люблю

І ми обоє це знаємо

І ніхто не може знати

Я залишаю свою хату в поле

Просто з думкою

Для пестощів наодинці

Тканина тієї хустки

Що ти кинув його однієї неділі, коли приїжджав з міста

Що ти скинув у неділю.

І цього я тобі ніколи не казав

Моє життя.

що у мене є

І я стискаю його в руках

Те саме, що новий лимон

А я дивлюся на твої ініціали і

повторюю мовчки

Щоб навіть поле не знало

Чого я тобі хочу

Вчора на новій площі

Час життя.

не робіть цього знову

Я бачила, як ти цілувала мого хлопчика

До мого маленького хлопчика

А як би ти його поцілувала?

О діва ліків

Так, це було вперше

що ти подарував мені поцілунок

Я прибіг до свого дому

Я підняв свого хлопчика з землі

І так, щоб мене ніхто не бачив

Як злодій, що нишпорить

На її маковому обличчі

Твій поцілунок кусав мені рот

Ой, яка радість, а яке горе

люблю тебе як я люблю тебе

Дивись, що буде

Хоча небозвод тоне

Хоча на твоє і моє ім’я

розтоптати його на землю

Хоча земля відкривається

І навіть коли народ знає

Піднімемо наш прапор

Про любов до чотирьох вітрів

продовжуй любити мене такою

Мука моїх мук

Ой, яка радість і яке горе

люблю тебе як я люблю тебе