Alma de Colibrí - Los Nocheros

La juventud que piensa resuelve ser feliz

y borra de su cielo la parte más gris

alucinada en alas de su porvenir

Mi tierra es una estrella que el alma ha de regar

con lagrimas de lucha y de soledad

asi en el fuego tuyo yo seré verdad

Y viviré sin pausa del modo que mentí en ti

afuera de mi muerte lo he escrito hasta aquí

hasta que dentro tuyo nada quede en mi

Alguno se nosotros vera por los demás

en medio de este eclipse tu vuelo tenaz

será paloma blanca madurando paz

Es dura la batalla que libra la ilusión

un arco y el veneno de tanta ambición

probé en el paraiso de tu corazon

Desde hoy mi libro diario vuelve a tener el sol

por que la fe ultrajada se ha vuelto valor

con el amor delante como condición

Y vivire sin pausa del modo que menti en ti

afuera de mi muerte lo he escrito hasta aquí

hasta que dentro tuyo nada quede en mi

Молодь, яка думає, вирішує бути щасливою

і стирає зі свого неба найсірішу частину

галюцинувала на крилах свого майбутнього

Земля моя — зоря, яку душа має полити

зі сльозами боротьби й самотності

Тож у твоєму вогні я буду правдою

І я житиму без паузи так, як збрехав тобі

від своєї смерті я написав це сюди

поки всередині тебе нічого не залишиться в мені

Деякі з нас побачать для інших

посеред цього затемнення твій чіпкий політ

це буде білий голуб визріваючий мир

Боротьба, яку веде ілюзія, важка

лук і отрута таких амбіцій

Я пробував у раю твого серця

Від сьогодні в моїй щоденниковій книзі знову є сонце

бо обурена віра стала цінністю

з любов’ю попереду як умовою

І я житиму без паузи так, як збрехав тобі

від своєї смерті я написав це сюди

поки всередині тебе нічого не залишиться в мені