La plazuela y el tardón - Lole Y Manuel

Hay en Sevilla un tesoro

Que guarda mi corazón

La plazuela, la Giralda, mis amigos y el tardón

Y en el tardón la dueña del cofre de mi corazón

¡ Te quiero!

Cuando le digo «te quiero»

Se le pone la carita colora' de terciopelo…

Dinero, que yo no quiero dinero

Yo quiero cantar al aire

Como cantan los jilgueros

Me voy a casar contigo

Sin ponerte condición

Sólo te pido una cosa

Que se llama comprensión

Yo no entiendo de colores

Sólo me gusta el morenos

De las carnes de mi Lole

Como temblaba mi corazón ma’re

Como temblaba mi corazón

Solito, prima, por la calle

De besos son las barandas

En el puente del amor

Y el suelo, de azucar blanca

Ayer, cuando la tarde moría

Sorprendieron las estrellas

Tu boca junto a la mía

El cielo por la alameda

Estrenaba melodía

Y yo por el dulce camino de tus labios

Me perdía

Mi boca sobre tu boca

Danza loca de alegría

Mi sangre cantaba a gritos

Y la fuente se reía

Y cuando tu boca al fin

Se separó de la mía

La noche dos veces negra

Se vistió de luz del día

У Севільї є скарб

що тримає моє серце

Площа, Хіральда, мої друзі і затримка

І в затримці володар скрині мого серця

Я тебе люблю!

Коли я кажу "я люблю тебе"

У нього червоне оксамитове обличчя...

Гроші, я не хочу грошей

Я хочу співати в повітрі

Як співають щигли

Я збираюся вийти за тебе заміж

не ставлячи умови

Я прошу вас лише про одне

те, що називається розумінням

Я не розумію кольорів

Я люблю тільки темряву

З м'яса моєї Лоле

Як тремтіло моє серце, мамо

як тремтіло моє серце

Сам, кузино, по вулиці

Поцілунки — перила

на мосту кохання

І підлога з білого цукру

Вчора, коли вмирав день

здивували зірки

твій рот поруч із моїм

Небо біля торгового центру

прем'єрна мелодія

І я солодкою стежкою твоїх уст

я загубився

мій рот на твоїх устах

Шалений танець радості

моя кров голосно співала

І фонтан засміявся

І коли твій рот нарешті

розлучився з моїм

двічі чорна ніч

одягнений при денному світлі