Bruģakmeņi - Livi

Kad šaurās ielās, atsaucamies laikiem seniem,

Tad savām stūrgalvīgām pierēm,

Mēs līdzināmies bruģakmeņiem,

Mēs līdzināmies bruģakmeņiem.

Skan mūsu kliedzieni pār alsfaltiem un bruģakmeņiem,

Mēs līdzināmies lauku večiem,

Kas sīkās šķembās nesašķeļās,

Mēs līdzināmies lauku večiem.

Piedz.

Mēs paliksim par lieciniekiem,

Mēs paliksim par izredzētiem,

Mēs paliksim par liepājniekiem,

Ar savām sturgalvīgām pierēm… līdzināmies

bruģakmeņiem.

Mēs kā brāļi kopā sakļāvušies cieši,

Kā iz līvu, tā iz kuršu,

Senā ciema iezemieši,

Kopā sakļāvušies cieši.

Mēs veciem laikiem — laikiem cenu zinām,

Mēs patvērušies bruģakmeņos,

Atceramies laikus senos,

Atceramies laikus senos.

Piedz.

Kad šaurās ielās, atsaucamies laikiem seniem,

Tad savām stūrgalvīgām pierēm,

Mēs līdzināmies bruģakmeņiem,

Mēs līdzināmies bruģakmeņiem.

Skan mūsu kliedzieni pār alsfaltiem un bruģakmeņiem,

Mēs līdzināmies lauku večiem,

Kas sīkās šķembās nesašķeļās,

Mēs līdzināmies lauku večiem.

Piedz.

Коли на вузьких вуличках ми звертаємось до давніх часів,

Тоді до твого впертого чола,

Ми схожі на бруківку,

Ми як бруківка.

Чути наші крики над асфальтом і бруківкою,

Ми як сільські старости,

Що не розбилося на дрібні шматочки

Ми як сільські старости.

Piedz.

Ми залишимося свідками

Ми залишимося обраними,

Ми залишимося в Лієпаї,

Ми як наші чола

бруківка.

Ми, як брати, поруч,

І лів, і курш,

Уродженці стародавнього села,

Разом вони близькі.

Ми знали ціну в старі часи,

Ми притулилися в бруківці,

Ми пам'ятаємо старі часи,

Ми пам’ятаємо старі часи.

Piedz.

Коли на вузьких вуличках ми звертаємось до давніх часів,

Тоді до твого впертого чола,

Ми схожі на бруківку,

Ми як бруківка.

Чути наші крики над асфальтом і бруківкою,

Ми як сільські старости,

Що не розбилося на дрібні шматочки

Ми як сільські старости.

Piedz.