Мне не забыть - Lil Kate

Эти дни мне не забыть, они мне снятся.

Мне с этой мыслью не расстаться, как бы не пытался.

Что не смог остаться рядом, стать единственным, взглядом

Твоих беспорядочных челов оставить за кадром.

Ну, просто любовался закатом, закрывая глаза,

Я тебя видел, открывая Питер.

Он видел все наше кино, он был единственный зритель.

Я забывался в дыме и в быте, поддаваясь бессмысленному ходу событий.

Быть или не быть?

И как забыть и выйти от обсуждений.

Блин, «кто хуже, а кто лучше» — ты реально думаешь,

Что я хочу все это слушать?

Или просто хочешь задеть за живое, за душу?

И так как окурок затушен, слышишь,

Как этот город дышит,

Вспоминай меня тогда, когда дождь стучит по крышам.

Как этот город дышит,

Вспоминай меня тогда, когда дождь стучит по крышам.

Так странно писать о тебе, писать про тебя.

Рассказывать о том, о чем молчала всегда.

Вернуться туда, где первый взгляд —

Начало лета, Red — club.

Подруги шепотом: «Кто это?»

Мы не смогли пройти мимо,

Как ты смотрел красиво, стеснялся, боже, мило.

Рождались наши треки, рождались чувства,

Лева, мне сейчас грустно, я молчала.

Все шутки-шуточки, зачем играла я?

Скрывала зачем?

Извини, я приносила одну боль,

Одни страдания, мы не могли быть вместе,

Искала оправдания, причины.

Я тоже переживала, ты не один был,

Я прятала глаза, когда в свои смотреть просил.

У нас как было общее, так и осталось — сцена,

И все рукой сняло, когда сказал: «Знакомься, Катя, это — Лена!»

У нас как было общее, так и осталось — сцена,

И все рукой сняло, когда сказал…

Ці дні мені не забути, вони мені сняться.

Мені з цією думкою не розлучитися, як би не намагався.

Що не зміг залишитися поряд, стати єдиним, поглядом

Твоїх безладних людей залишити за кадром.

Ну, просто милувався заходом сонця, заплющуючи очі,

Я тебе бачив, відкриваючи Пітер.

Він бачив все наше кіно, він був єдиний глядач.

Я забувся в димі і в побуті, піддаючись безглуздому ходу подій.

Бути чи не бути?

І як забути і вийти від обговорень.

Блін, «хто гірший, а хто кращий» — ти реально думаєш,

Що я хочу все це слухати?

Чи просто хочеш зачепити за живе, за душу?

І так як недопалок загашений, чуєш,

Як це місто дихає,

Згадуй мене тоді, коли дощ стукає по дахах.

Як це місто дихає,

Згадуй мене тоді, коли дощ стукає по дахах.

Так дивно писати про тебе, писати про тебе.

Розповідати про те, про що мовчала завжди.

Повернутись туди, де перший погляд —

Початок літа, Red - club.

Подруги пошепки: Хто це?

Ми не змогли пройти повз,

Як ти дивився гарно, соромився, боже, мило.

Народжувалися наші треки, народжувалися почуття,

Льово, мені зараз сумно, я мовчала.

Усі жарти-жарти, навіщо грала я?

Приховувала навіщо?

Вибач, я приносила один біль,

Одні страждання, ми не могли бути разом,

Шукала виправдання, причини.

Я теж переживала, ти не один був,

Я¦ приховала очі, коли в свої дивитися просив.

У нас як було спільне, так і залишилося сцена,

І все рукою зняло, коли сказав: «Знайомся, Катю, це—Лена!»

У нас як було спільне, так і залишилося сцена,

І все рукою зняло, коли сказав...