Jeden Abend - Letzte Instanz

Jeden Abend, wenn der Tag schon sein Nachtgewand trägt

— dieses dunkle Blau, von Sternen durchsäht —

Steh ich am Fenster und sehe mich selbst

In dem Mantel des Magiers, voller Weisheit und Stolz

Hab Visionen geschenkt und Träume versteckt

Das Schicksal gelenkt und Ideen geweckt

Ich habe gelebt, habe erlebt, was Schwarz ist, was Weiß

Nun seh ich die Mitte, das Graue, den Kreis!

Jeden Abend, wenn die Sonne untergeht

Ein alter Mann am Fenster steht

Gedanken schweifen in die dunkle Nacht

Erinnerungen an Taten, die er einst vollbracht

Jeden Abend, wenn der Wind den Lärm weg geweht

Jeden Abend, wenn Stille und Rast eingekehrt

Dann träum ich am Fenster und fühle ihn

Den Atem der Nacht, der mich in Ruhe wiegt

Erinnere mich, wie ich einst mal war

So rastlos, wie der Wind am Tag

Jeden Abend, wenn die Sonne untergeht

Ein alter Mann am Fenster steht

Gedanken schweifen in die dunkle Nacht

Erinnerungen an Tage, die er einst verbracht …

Und er lacht

Jeden Abend, wenn die Sonne untergeht

Ein alter Mann am Fenster steht

Gedanken schweifen in die dunkle Nacht

Erinnerungen an Tage, die er einst verbracht

Dieser alte Mann wollte ich sein

Jeden Abend, wenn das Licht ausgeht

Ein alter Mann am Fenster steht

Die Jugend einst erblüht und nun verwelkt

So stehe ich am Fenster und sehe die Welt

Und jeden Abend bricht die Nacht herein

Und lächelnd schlafe ich am Fenster ein…

Кожного вечора, коли день вже одягає свій нічний одяг

— цей темно-синій, усіяний зірками —

Я стою біля вікна і бачу себе

У плащі чарівника, сповненого мудрості й гордості

Я дарував видіння і ховав сни

Доля керувала, а ідеї пробуджувалися

Я жив, відчув, що таке чорне, а що біле

Тепер я бачу середину, сіре, коло!

Кожен вечір, коли заходить сонце

Біля вікна стоїть старий

Думки блукають у темну ніч

Спогади про вчинки, які він колись здійснив

Щовечора, коли вітер розвіяв шум

Щовечора, коли повертаються тиша і відпочинок

Тоді я мрію біля вікна і відчуваю це

Подих ночі, що заспокоює мене

Нагадайте мені, як я був колись

Неспокійний, як вітер вдень

Кожен вечір, коли заходить сонце

Біля вікна стоїть старий

Думки блукають у темну ніч

Спогади про дні, які він колись провів...

І він сміється

Кожен вечір, коли заходить сонце

Біля вікна стоїть старий

Думки блукають у темну ніч

Спогади про дні, які він колись провів

Я хотів бути таким старим

Щовечора, коли гасне світло

Біля вікна стоїть старий

Молодість колись розквітала, а тепер згасає

Ось так я стою біля вікна і бачу світ

І щовечора настає ніч

І посміхаючись я засинаю біля вікна...