Кто тебя создал такую - Леонид Портной

Кто тебя создал такую?

Я гляжу и взор ликует...

Ты как-будто вся из сказки.

Кто создал тебя такую?

Белый свет собой чаруя

Ты идёшь навстречу мне

В сумерках ночных, в звёздной тишине.

Словно лебедь с тонким станом

Вся из белого тумана

Ты плывёшь в мои объятья.

Кто создал тебя такую?

Я глаза твои целую.

И хочу прожить всю жизнь

Только для тебя, лишь тебя любя.

В солнечный зной, ранней зарёй — я с тобой

Зимней порой, в стуже любой — лишь с тобой.

Пусть идти дорогой мне крутой —

Радость и боль, только с тобой, лишь с тобой.

Я тебя впервые встретил,

Мир притих и замер ветер,

И заря зажглась на небе.

В жарких полднях и ночами

Я тебя всю жизнь встречаю

Словно солнца первый луч

Солнца первый луч, в мраке чёрных туч.

Я иду с тобою рядом

Я тебя ласкаю взглядом

Нам с тобою не расстаться.

Я хочу не знать прощанья.

Жить с тобой одним дыханьем

И хочу твердить всю жизнь:

«Я тебя люблю.

Я тебя люблю»

Хто тебе створив таку?

Я дивлюся і погляд тріумфує ...

Ти ніби вся з казки.

Хто створив тебе таку?

Біле світло собою чарівне

Ти йдеш назустріч мені

У сутінках нічних, у зоряній тиші.

Немов лебідь із тонким станом

Вся з білого туману

Ти пливеш у мої обійми.

Хто створив тебе таку?

Я очі твої цілую.

І хочу прожити все життя

Тільки тобі, лише тебе люблячи.

У сонячну спеку, ранньою зорею — я з тобою

Взимку часом, у холоді будь-який — лише з тобою.

Хай йти дорогою мені крутою

Радість та біль, тільки з тобою, лише з тобою.

Я тебе вперше зустрів,

Світ притих і завмер вітер,

І зоря спалахнула на небі.

У спекотних полуднях та ночами

Я тебе все життя зустрічаю

Немов сонця перший промінь

Сонця перший промінь, у темряві чорних хмар.

Я йду з тобою поряд

Я тебе песчу поглядом

Нам із тобою не розлучитися.

Я хочу не знати прощання.

Жити з тобою одним подихом

І хочу твердити все життя:

"Я тебе люблю.

Я тебе люблю"