Suzanne - Leonard Cohen

Suzanne takes you down to her place near the river

You can hear the boats go by, you can spend the night forever

And you know that she's half-crazy but that's why you want to be there

And she feeds you tea and oranges that come all the way from China

And just when you mean to tell her that you have no love to give her

Then he gets you on her wavelength

And she lets the river answer that you've always been her lover

And you want to travel with her, and you want to travel blind

And you know that she will trust you

For you've touched her perfect body with your mind

And Jesus was a sailor when he walked upon the water

And he spent a long time watching from his lonely wooden tower

And when he knew for certain only drowning men could see him

He said all men will be sailors then until the sea shall free them

But he himself was broken, long before the sky would open

Forsaken, almost human, he sank beneath your wisdom like a stone

And you want to travel with him, and you want to travel blind

And you think you maybe you'll trust him

For he's touched your perfect body with her mind

Now, Suzanne takes your hand and she leads you to the river

She's wearing rags and feathers from Salvation Army counters

And the sun pours down like honey on our lady of the harbor

And she shows you where to look among the garbage and the flowers

There are heroes in the seaweed, there are children in the morning

They are leaning out for love and they wil lean that way forever

While Suzanne holds her mirror

And you want to travel with her, and you want to travel blind

And you know that you can trust her

For she's touched your perfect body with her mind

Сюзанна проводить вас до свого місця біля річки

Чути, як човни пливуть, можна вічно ночувати

І ти знаєш, що вона напівбожевільна, але тому ти хочеш бути там

І вона годує вас чаєм і апельсинами, які прибувають аж із Китаю

І саме тоді, коли ти хочеш сказати їй, що тобі нема чого любити

Тоді він бере вас на свою хвилю

І вона дозволяє річці відповісти, що ти завжди був її коханцем

І ти хочеш подорожувати з нею, і хочеш подорожувати наосліп

І ти знаєш, що вона тобі довірятиме

Бо ти своїм розумом торкнувся її ідеального тіла

А Ісус був моряком, коли ходив по воді

І він довго спостерігав зі своєї самотньої дерев’яної вежі

І коли він точно знав, що його можуть бачити тільки потопельники

Він сказав, що тоді всі люди будуть моряками, доки море не звільнить їх

Але він сам був зламаний задовго до того, як небо розкрилося

Покинутий, майже людина, він потонув під твоєю мудрістю, як камінь

І ти хочеш подорожувати з ним, і хочеш подорожувати наосліп

І ви думаєте, що, можливо, ви йому довіритеся

Бо він своїм розумом торкнувся твого ідеального тіла

Тепер Сюзанна бере вас за руку і веде до річки

На ній лахміття та пір’я з прилавків Армії порятунку

І сонце ллє, як мед, на нашу даму гавані

І вона показує, де шукати серед сміття та квітів

Є герої у водоростях, є діти вранці

Вони схиляються до любові, і вони будуть схилятися так завжди

Поки Сюзанна тримає дзеркало

І ти хочеш подорожувати з нею, і хочеш подорожувати наосліп

І ти знаєш, що можеш їй довіряти

Бо вона своїм розумом торкнулася твого ідеального тіла