Stories of the Street - Leonard Cohen

The stories of the street are mine, the Spanish voices laugh

The Cadillacs go creeping now through the night and the poison gas

And I lean from my window sill in this old hotel I chose

Yes one hand on my suicide, one hand on the rose

I know you’ve heard it’s over now and war must surely come

The cities they are broke in half and the middle men are gone

But let me ask you one more time, O children of the dusk

All these hunters who are shrieking now oh do they speak for us?

And where do all these highways go, now that we are free?

Why are the armies marching still that were coming home to me?

O lady with your legs so fine, O stranger at your wheel

You are locked into your suffering and your pleasures are the seal

The age of lust is giving birth, and both the parents ask

The nurse to tell them fairy tales on both sides of the glass

And now the infant with his cord is hauled in like a kite

And one eye filled with blueprints, one eye filled with night

O come with me my little one, we will find that farm

And grow us grass and apples there and keep all the animals warm

And if by chance I wake at night and I ask you who I am

O take me to the slaughterhouse, I will wait there with the lamb

With one hand on the hexagram and one hand on the girl

I balance on a wishing well that all men call the world

We are so small between the stars, so large against the sky

And lost among the subway crowds I try to catch your eye

Історії вулиці мої, іспанські голоси сміються

«Кадилаки» повзуть тепер крізь ніч і отруйний газ

І я схиляюся від свого підвіконня в цьому старому готелі, який вибрав

Так, одна рука на моєму самогубстві, одна рука на троянді

Я знаю, що ви чули, що зараз все скінчилося, і війна неодмінно має прийти

Міста вони розбиті навпіл, а посередники зникли

Але дозвольте мені ще раз запитати вас, о діти сутінків

Усі ці мисливці, які зараз кричать, ну, вони говорять за нас?

І куди йдуть усі ці магістралі, коли ми вільні?

Чому все ще марширують армії, які поверталися до мене додому?

О жіно, у вас такі гарні ноги, о незнайомець за твоїм кермом

Ви замкнені у своїх стражданнях, і ваші задоволення є печаткою

Вік пожадливості — народжувати, і обидва батьки просять

Медсестра, щоб розповідати їм казки з обох боків скла

І тепер немовля з його шнуром затягнуто як повітряного змія

І одне око наповнене кресленнями, одне око наповнене ніччю

Іди зі мною, мій маленький, ми знайдемо ту ферму

І вирощуйте нам там траву та яблука, і зігрівайте всіх тварин

І якщо випадково прокидаюся уночі і запитаю вас, хто я 

О відведи ме на бійню, я почекаю там із ягнятком

Однією рукою на гексаграмі, а однією рукою на дівчині

Я балансую за бажанням, яке всі люди називають світом

Ми такі маленькі між зірками, такі великі на тлі неба

І заблукавши серед натовпу метро, ​​я намагаюся зловити твій погляд