Un Minuto - Leon Gieco, Pato Fontanet

Estaba entusiasmado como rey en los caminos

Yo que nunca hasta ahora de mi barrio había salido

Estaba ejercitando una garganta desprolija

Fue un chiste, fue la vida o una mueca del destino

Estaba empezando a preguntarme cosas raras

Qué busca la gente cuando uno solo canta

Será la necesidad de no sentirse nadie

Soy uno más de ellos y menos uno en casa

La vida dibujó una sonrisa en mi cara

Y en un minuto triste la borró como si nada

Ay de mí, ay de vos

Ay de todos…

Estaba jugando a extender mi único sueño

Mi sangre despertaba en el crepúsculo del día

Estaba debatiendo entre la gloria y tropiezo

Si era buen amante, tormentoso, callejero

Estaba despidiendo viejas penas en la vida

Estaba descubriendo el valor de la dulzura

Si era apasionado, o un tonto de atropellos

Si tenía fundamentos o era pura espuma

La vida dibujó una sonrisa en mi cara

Y en un minuto triste la borró como si nada

Ay de mí, ay de vos

Ay de todos…

En un país de heridas, donde nunca se las cierra

Dormimos todos juntos sobre penas nuevas

La luna va al eclipse y el sol se queda solo

Y al viejo laberinto le cuesta abrir la puerta

La vida dibujó una sonrisa en mi cara

Y en un minuto triste la borró como si nada

Ay de mí, ay de vos

Ay de todos…

На дорогах я палав як король

Я, який досі ніколи не покидав свого району

Я вправляв неакуратне горло

Це був жарт, це було життя чи гримаса долі

Я почав дивуватися дивним речам

Чого люди шукають, коли співає один

Це буде потреба не відчувати себе ніким

Я один більше з них і менше вдома

життя викликало посмішку на моєму обличчі

І в сумну хвилину видалив ніби нічого

Горе мені, горе тобі

Горе всім...

Я грав у поширення своєї єдиної мрії

Моя кров прокинулася в сутінках дня

Я сперечався між славою та спотиканням

Якби він був хорошим коханцем, бурхливим, вуличним

Я прощався зі старими печалями в житті

Я відкривав цінність солодкого

Якщо він був пристрасним, чи дурнем безчинства

Якби у нього були основи або це була чиста піна

життя викликало посмішку на моєму обличчі

І в сумну хвилину видалив ніби нічого

Горе мені, горе тобі

Горе всім...

У країні ран, де їх ніколи не закривають

Всі разом спимо на нових печалях

Місяць йде до затемнення, а сонце залишається одне

І старому лабіринту важко відчинити двері

життя викликало посмішку на моєму обличчі

І в сумну хвилину видалив ніби нічого

Горе мені, горе тобі

Горе всім...