El Desembarco - Leon Gieco

Están los que resisten y nunca se lamentan

Los que dicen: «yo para que vivo»

Los que recuperan rápido sus fuerzas

Los que lucran con lo que he perdido

Hay quien sucumbe y se levanta

Hay quien se queda allí siempre tendido

Hay quien te ayuda a despegar y los que nunca

Te reconocen cuando estás vencido

Cuantos hay que piensan que es tarde para todo

Y cuantos claman «siempre adelante!»

Cuantos los que ven la piedra en el camino

Y cuantos los que nunca miran nada

La alegría con la fuerza se alimenta

Y no hay muros ni rejas que la frenen

Hay quienes desembarcan ardiendo con un grito

Sin barcos y sin armas por la vida

Hay alguien que bendiga esta hermosa comunión

De los que pensamos parecido

Somos los menos, nunca fuimos los primeros

No matamos ni morimos por ganar

Mas bien estamos vivos por andar

Esperando una piel nueva de este sol

No pretendemos ver el cambio

Sólo haber dejado algo

Sobre el camino andado que pasó

Ya es normal ver chicos sin zapatos

Buscando comida en la basura

Y es una postal la puerta de la iglesia

De esa madre con su criatura

Mientras esto pase no habrá gloria

Es arena que se escapa entre los dedos

Es dolor, es mentiras, es hipocresía

Es un tiempo frágil de estos días

La ignorancia a veces puede con un pueblo

Y ganan tiranos y verdugos

Creemos que la historia se hizo en un minuto

Y todo lo vivido, un mal sueño

A veces somos nuestros enemigos

Ensuciamos las rutas y los ríos

Matamos en la guerra y en las calles hoy tenemos

Viejos monumentos de asesinos

Hay alguien que bendiga esta hermosa comunión

De los que pensamos parecido

Somos los menos, nunca fuimos los primeros

No matamos ni morimos por ganar

Mas bien estamos vivos por andar

Esperando una piel nueva de este sol

No pretendemos ver el cambio

Sólo haber dejado algo

Sobre el camino andado que pasó

Hay quienes desembarcan ardiendo con un grito

Sin barcos y sin armas por la vida…

Є ті, хто пручається і ніколи не скаржиться

Ті, хто каже: «Я живу для»

Ті, хто швидко відновлює свої сили

Ті, хто наживаються на тому, що я втратив

Деякі піддаються і стоять

Є той, хто залишається там завжди розтягнутим

Є ті, хто допомагає тобі злетіти, і ті, хто ніколи

Вони впізнають вас, коли ви зазнаєте поразки

Скільки є тих, хто думає, що для всього вже пізно

А скільки кричать «завжди вперед!»

Скільки тих, хто бачить камінь на дорозі

А скільки таких, які ніколи ні на що не дивляться

Радість силою годує

І немає стін чи ґрат, щоб це зупинити

Є такі, що висаджуються, палаючи з криком

Без кораблів і без зброї на все життя

Чи є хтось, хто благословляє це прекрасне причастя

З тих із нас, хто думає однаково

Ми найменші, ми ніколи не були першими

Ми не вбиваємо і не вмираємо заради перемоги

Скоріше ми живі, щоб ходити

Чекаю на нову шкіру від цього сонця

Ми не претендуємо на зміни

просто щось залишив

Про пройдену дорогу, що пройдено

Бачити хлопців без взуття це вже нормально

Шукає їжу на смітнику

А двері церкви – листівка

Про ту матір з дитиною

Поки це відбувається, слави не буде

Це пісок, який вислизає крізь пальці

Це біль, це брехня, це лицемірство

Зараз крихкий час

Невігластво іноді може з людьми

А тирани і кати перемагають

Ми віримо, що історія була створена за одну хвилину

І все прожито, поганий сон

Іноді ми самі собі вороги

Ми забруднюємо дороги та річки

Ми вбивали на війні і на вулицях сьогодні маємо

старі пам'ятники вбивці

Чи є хтось, хто благословляє це прекрасне причастя

З тих із нас, хто думає однаково

Ми найменші, ми ніколи не були першими

Ми не вбиваємо і не вмираємо заради перемоги

Скоріше ми живі, щоб ходити

Чекаю на нову шкіру від цього сонця

Ми не претендуємо на зміни

просто щось залишив

Про пройдену дорогу, що пройдено

Є такі, що висаджуються, палаючи з криком

Без кораблів і без зброї на все життя...