8 de Octubre - Leon Gieco, Luis Alberto Spinetta

Abrazo y corazón

Mi grito es el de tu voz

Viento y libertad

Mi huella es la de tu andar

Fuego y fragilidad/lágrimas de tu humedad

Luna y bendición/mi brillo es el de tu sol

Llevaré olor de vivir

Toda sangre da siempre de sí

Dos vidas salvaré

Menos de lamentar

En andas te alzaré

Verán los que no ven… Jamás

Pueblito y soledad

Pobreza que golpeó

De barro manos y pies

Descalzo angelito

Yo te doy vos lo tomás

Gracias doy por regalarme un día más

El mapa agrandaré

Para todos entrar

Revolución de amor

De paz y dignidad… Al fin

Yo creo que sin querer

A Dios de la siesta saqué

Y ahora mis sueños crearán

Más vida, más felicidad

Agua del cielo

Mi fruto es el de tu flor

Olas de inmensidad

Mi sal es de tu mismo mar

Heridas y curación

Mensajero de tu cantar

Destino de un lugar

Mis fuerzas son tus caricias

Una noche hará mil días

Mi naturaleza es ser semilla

Las puertas abriré

Y la muerte escapará

Porque para aprender

Hay tanto que saber… perder

Yo creo que sin querer

A Dios de la siesta saqué

Y ahora mis sueños crearán

Más vida más felicidad

обійми і серце

Мій крик - це твій голос

вітер і свобода

Мій слід — це слід твоєї прогулянки

Вогонь і крихкість/сльози твоєї вологи

Місяць і благословення / мій блиск — це твоє сонце

Я буду нести аромат життя

Уся кров завжди дає сама собою

Два життя я врятую

менше, ніж жаль

Я підніму тебе

Вони побачать тих, хто не бачить... Ніколи

маленьке місто і самотність

Бідність, яка вдарила

Руки і ноги з глини

босоногий янголятко

Я даю тобі взяти його

Дякую, що подарував мені ще один день

Я збільшу карту

щоб усі увійшли

любовна революція

Миру і гідності... Нарешті

Я думаю, що ненавмисно

Я витягла Бога з дрімоти

А тепер мої мрії створять

Більше життя, більше щастя

небесна вода

Мій плід — плід твоєї квітки

хвилі неосяжності

Моя сіль з твого власного моря

ран і загоєння

Посланець твого співу

Доля місця

Мої сили - це твої ласки

Одна ніч зробить тисячу днів

Моя природа – бути зернятком

Я відкрию двері

І смерть втече

тому що вчитися

Є так багато знати... втратити

Я думаю, що ненавмисно

Я витягла Бога з дрімоти

А тепер мої мрії створять

більше життя більше щастя