Verführer - Leichenwetter

Gewartet habe ich vor vielen Türen,

In manches Mädchenohr mein Lied gesungen,

Viel schöne Frauen sucht ich zu verführen,

Bei der und jener ist es mir gelungen.

Und immer, wenn ein Mund sich mir ergab,

Und immer, wenn die Gier Erfüllung fand,

Sank eine selige Phantasie ins Grab,

Hielt ich nur Fleisch in der enttäuschten Hand.

Der Kuß, um den ich innigst mich bemühte,

Die Nacht, um die ich lang voll Glut geworben,

Ward endlich mein — und war gebrochene Blüte,

Der Duft war hin, das Beste war verdorben.

Von manchem Lager stand ich auf voll Leid,

Und jede Sättigung ward Überdruß;

Ich sehnte glühend fort mich vom Genuß

Nach Traum, nach Sehnsucht und nach Einsamkeit.

O Fluch, daß kein Besitz mich kann beglücken,

Daß jede Wirklichkeit den Traum vernichtet,

Den ich von ihr im Werben mir gedichtet

Und der so selig klang, so voll Entzücken!

Nach neuen Blumen zögernd greift die Hand,

Zu neuer Werbung stimm ich mein Gedicht…

Wehr dich, du schöne Frau, straff dein Gewand!

Entzücke, quäle — doch erhör mich nicht!

Я чекав перед багатьма дверима

Заспівала мою пісню на вухо багатьом дівчатам,

Я прагну спокусити багато красивих жінок,

Мені вдалося з цим і тим.

І щоразу, коли мені здавався рот

І щоразу, коли жадібність знаходила задоволення

Блаженна фантазія потонула в могилу,

У розчарованій руці я тримав лише м’ясо.

Поцілунок, який я так старався отримати

Ніч, за яку я палко сватався,

Нарешті став моїм - і був зламаним цвітом,

Запах зник, найкраще зіпсувалося.

З багатьох таборів я повний смутку,

І всяке насичення стало втомою;

Я палко прагнув подалі від насолод

Для мрій, для туги і для самотності.

О прокляття, що ніяке володіння не може зробити мене щасливим,

Що кожна реальність руйнує мрію,

Яку я склав з неї в залицянні

І хто звучав так блаженно, так повно захоплення!

Нерішуче тягнеться до нових квітів,

Для нової реклами погоджуюсь зі своїм віршем...

Боронися, красуня, затягни халат!

Радуйся, мучайся — та не чуй мене!