Seul - Lefa

Seul comme si j'étais moche et méchant

Comme, comme si j’dérangeais des gens

En attendant d'être élevé au rang des légendes

J’fête mes victoires en silence sans faire péter l’champ'

En avance sur ma génération comme un présu'

Pour pas les brusquer, j’y allais mollo jusqu'à présent

Et pour leur laisser l’temps d’cicatriser d’leurs blessures

J’tournerai dans la capitale comme dans la cour d’une prison

Les années passent comme des mois, j’suis témoin

Le temps dessine sur ton visage et sur tes mains

Des albums entiers enregistrés dans des souterrains

À chercher d’l’or dans un monde où, sans les sous, t’es rien

On t’regardera même pas, on t’adressera même pas la parole

Même pas pour t’indiquer ton chemin;

wesh, il est complètement paro

Celui qui a dit que toutes les routes, toutes les routes mènent à Rome

Si la fin justifie l’moyen, elle a pas toujours l’même arôme

Alors, petite, remets ta robe, t’es pas prête

Pour la perversion de l’Homme, mais si couleur sang

Sont les semelles de tes talons, t'étonne pas

Si le loup a les dents longues et la face cachée dans l’ombre

Tous une part d’animosité, la capacité

D’assister sans rien faire aux pires atrocités

Aveuglés par la luminosité

Non pas d’nos idées mais d’nos écrans de marque déjà trop citées

Ouais, jette-toi par la fenêtre

Tu cherches l’amour en 2.18, y’a très peu d’meufs honnêtes

Tu cherches du taf en 2.18, putain, faut des connex'

Et y’a des mecs qu’ont des connex' mais, gros, faut les connaître

Moi, j’attends pas qu'ça tombe du ciel, frérot, j’suis travailleur

C’est pas méchant mais j’suis en guerre, va parler d’trêve ailleurs

Beaucoup d’gens sont schizophrènes, bipolaires

Quand tu perceras, tu compteras plus le nombre de pipes à l’heure

Ouais, j’suis qu’un homme, j’suis rempli d’contradictions

'Du-per' entre mes principes et mes addictions

J’ai dit qu’j’arrêtais, mais j’ai repris l’son

Merde, cette saloperie me donne des frissons

Cette saloperie m’a rendu ivre comme un alcoolique

Dans mon ivresse, j’ai sûrement perdu quelques acolytes

Toutes les nuits, l’oreiller s’aplatit sous l’poids d’la cogite

On a remplacé les 'keu-gré' par les restaurants gastro' chics

Tu m’feras pas dire qu’on peut rire de tout, j’suis pas stupide

Si tu peux l’faire, c’est qu’t’as pas d’cœur ou pas peur du bide

Moi, y’a beaucoup d’choses qui m’font pas rire

Mais, calme-toi, ça veut pas dire qu’j’vais ouvrir le feu dans Paris

On m’insultait par les caricatures, j’m’appelle Abdel Karim

Mais, dans une dictature intellectuelle, j’serais pris pour un taré

Quand j’donnerai mon avis, on m’dira: «Tu sais où tu peux l’carrer

Là, tu dépasses complètement les bornes, oublie tous tes plans d’carrière»

Seul comme si j'étais moche et méchant

Comme, comme si j’dérangeais des gens

En attendant d'être élevé au rang des légendes

J’fête mes victoires en silence sans faire péter l’champ'

En avance sur ma génération comme un présu'

Pour pas les brusquer, j’y allais mollo jusqu'à présent

Et pour leur laisser l’temps d’cicatriser d’leurs blessures

J’tournerai dans la capitale comme dans la cour d’une prison

Один, ніби я потворний і підлий

Я ніби заважав людям

Чекають, щоб його звели в легенду

Я святкую свої перемоги мовчки, не підриваючи поле

Попереду моє покоління як гадання

Щоб не квапити їх, я дотепер спокійно ставився

І дати їм час залікувати свої рани

Стрілятиму в столиці, як у дворі тюрми

Роки минають, як місяці, я свідок

Час малює на твоєму обличчі і на руках

Цілі альбоми записані під землею

Шукаєш золото у світі, де без грошей ти ніщо

Ми навіть не будемо дивитися на вас, ми навіть не будемо говорити з вами

Навіть не для того, щоб показати вам дорогу;

ну він зовсім зник

Хто сказав, що всі дороги, всі дороги ведуть до Риму

Якщо мета виправдовує засоби, вона не завжди має однаковий аромат

Отже, крихітко, одягай свою сукню назад, ти не готова

За збочення Людини, але такого кольору крові

Чи підошви твоїх п’ят, не дивуйся

Якщо у вовка довгі зуби, а обличчя приховане в тіні

Всім доля ворожнечі, здібності

Спостерігати за найгіршими звірствами, нічого не роблячи

Осліплений світлом

Не з наших ідей, а з наших і без того занадто цитованих фірмових екранів

Так, викинься у вікно

Ви шукаєте кохання в 2.18, чесних пташенят дуже мало

Ти шукаєш роботу в 2.18, блін, тобі потрібні зв'язки

І є хлопці, які мають зв’язки, але, брате, ти повинен їх знати

Я не чекаю, коли з неба впаде, брате, я працьовитий

Це не підло, але я на війні, іди поговори про перемир’я в іншому місці

Багато людей шизофренічні, біполярні

Коли ви бурите, ви не будете рахувати кількість труб за годину

Так, я просто чоловік, я повний протиріч

«Ду-пер» між моїми принципами та моїми залежностями

Я сказав, що зупиняюся, але перебрав звук

Блін, від цього лайна мене аж мерзнуть

Це лайно нап’яло мене, як алкоголіка

У своєму пияцтві я напевно втратив кількох прислужників

Щовечора подушка розплющується під тягарем думок

Ми замінили «кеу-гре» на ресторани гастро-шик

Ти не змусиш мене казати, що ми можемо сміятися над усім, я не дурний

Якщо ви можете це зробити, це тому, що у вас немає серця чи страху провалу

Я, є багато речей, які не змушують мене сміятися

Але, заспокойся, це не означає, що я збираюся відкрити вогонь у Парижі

Мене образили карикатури, мене звати Абдель Карім

Але в умовах інтелектуальної диктатури мене прийняли б за психа

Коли я висловлю свою думку, вони мені скажуть: «Ти знаєш, де ти можеш це квадратувати

Там ти повністю виходиш за межі, забуваєш усі свої кар’єрні плани»

Один, ніби я потворний і підлий

Я ніби заважав людям

Чекають, щоб його звели в легенду

Я святкую свої перемоги мовчки, не підриваючи поле

Попереду моє покоління як гадання

Щоб не квапити їх, я дотепер спокійно ставився

І дати їм час залікувати свої рани

Стрілятиму в столиці, як у дворі тюрми