La soledad - Laura Pausini

Marta se ha marchado para no volver

El tren de la mañana llega ya sin ella

Es sólo un corazón con alma de metal

En esa niebla gris que envuelve la ciudad

Su banco está vacío, Marta sigue en mí

La siento respirar, pienso que sigue aquí

Ni la distancia enorme puede dividir

Dos corazones y un solo latir

Quizá si tú piensas en mí

Si a nadie tú quieres hablar

Si tú te escondes como yo

Si huyes de todo y si te vas

Pronto a la cama sin cenar

Si aprietas fuerte contra tí

La almohada y te echas a llorar

Si tú no sabes cuanto mal

Te hará la soledad

Miro en mi diario tu fotografía

Con ojos de muchacha un poco tímida

La aprieto contra el pecho y me parece que

Estás aquí, entre inglés y matemáticas

Tu padre y sus consejos, que monotonía

Por causa del trabajo y otras tonterías

Te ha llevado lejos sin contar contigo

Te ha dicho: «Un día lo comprenderás»

Quizá si tú piensas en mí

Con los amigos te verás

Tratando sólo de olvidar

No es nada fácil, la verdad

En clase ya no puedo más

Y por las tardes es peor

No tengo ganas de estudiar, por tí

Mi pensamiento va

Es imposible dividir así la vida de los dos

Por eso, espérame, cariño mio… conserva la ilusión

La soledad entre los dos

Este silencio en mi interior

Esa inquietud de ver pasar así la vida sin tu amor

Por eso, espérame, porque

Esto no puede suceder

Es imposible separar así la historia de los dos

La soledad entre los dos

Este silencio en mi interior

Esa inquietud de ver pasar así la vida sin tu amor

Por eso, espérame, porque

Esto no puede suceder

Es imposible separar así la vida de los dos

Марта пішла, щоб ніколи не повернутися

Ранковий поїзд прибуває без неї

Це просто серце з металевою душею

У тому сірому тумані, що огортає місто

Твоя лавка порожня, Марта ще на мені

Я відчуваю, як вона дихає, мені здається, що вона ще тут

Навіть величезна відстань не може розділити

Два серця і один удар

Можливо, якщо ти подумаєш про мене

Якщо ти не хочеш ні з ким говорити

Якщо ти ховаєшся, як я

Якщо ти втечеш від усього і якщо ти підеш

Скоро спати без вечері

Якщо сильно натиснути на себе

Подушка і ти починаєш плакати

Якщо ви не знаєте, як погано

зробить вас самотнім

Я дивлюся на твою фотографію в своєму щоденнику

З очима маленької соромливої ​​дівчинки

Я притискаю її до грудей і мені здається, що

Ви тут, між англійською та математикою

Твій батько і його поради, яка одноманітність

Через роботу та інші дурниці

Це занесло вас далеко, не розраховуючи на вас

Він сказав тобі: «Одного дня ти зрозумієш»

Можливо, якщо ти подумаєш про мене

З друзями побачиш

Просто намагаюся забути

Це нелегко, справді

На уроках я більше не можу

А вдень гірше

Мені не хочеться вчитися, для вас

йде моя думка

Неможливо так розділити життя на двох

Тому почекай мене, моя любов... збережи ілюзію

Самотність між двома

Ця тиша всередині мене

Той неспокій від того, що життя минає без твоєї любові

Так чекай мене, бо

цього не може статися

Неможливо розділити історію двох

Самотність між двома

Ця тиша всередині мене

Той неспокій від того, що життя минає без твоєї любові

Так чекай мене, бо

цього не може статися

Неможливо розділити життя двох