En los jardines donde nadie va - Laura Pausini

Mira que arrugada esta' esa piel

En su alma siente frio y ves

Ni las lagrimas que guarda en el

Hoy pueden caer

Otro dia tiene que pasar

Alegrias de otros que veras

Y este tiempo inconciliable

Que juega ya contra ti

Acabamos al final de pie

En una ventana para ver

Espectadores melancolicos

De felicidad improbable

Tantos viajes que quisiste hacer

Y ahora sabes que no puede ser

Un dolor que tu conoces bien

Solo el no te abandonar ya

Jamas

Te refugias en tu soledad

Mientras crece tu fragilidad

Los milagros ya no esperaras

Ahora ya no

Con munecos ya no hables mas

Y no toques esas pildoras

Esa monja es tan simpatica

Con las almas tiene practica.

Te daria mi mirada

Para hacerte ver lo que quieras

La energia, la alegria

Para regalarte sonrisa

Di que si simepre si

Y podras volar con mis alas

Donde tu sabes ya

Con tu corazon y sin penas

Hacer brillar de nuevo el sol

Para que el invierno se vaya

Curarte las heridas

Y darte dientes para que comas

Y luego verte sonreis

Luego verte correr de nuevo

Olvida ya

Hay quien se olvidar

De llevar una flor pasar un sabado

Despues… Silencios

Duspues… Silencios

En los jardines donde nadie va

Se respira la inutilidad

Hay respeto y limpieza pura

Es casi locura

Es tan bello abrazarte aqui

Defenderte y luchar por ti

Y vestirte y peinarte asi

Y susurarte no te rindas no

En los jardines donde nadie va

Cuanta vida cuanta soledad

Los achaques crecen dia a dia

Somos nadie sin la fantasia.

Sostenles tu abrazales

Te ruego no dejemos que caigan

Esiles, fragiles, tu carino nunca les niegues

Estrellas que ahora no se ven

Pero dan sentido a este cielo

Los hombres no pueden brillar

Si no brillan tambien por ellos

Manos que ahora temblaran

Porque el viento sopla mas fuerte

No les dejes ahora no

Que no les soprenda la muerte

Somos egoista cuando en vez de ayudar

Nos negamos

Olvida ya

Hay quien se olvidar

De llevar una flor pasar un sabado

Despues… Silencios

Duspues… Silencios

Подивіться, яка ця шкіра зморшкувата

На душі йому холодно і ти бачиш

Ані сльози, які він тримає в собі

Сьогодні вони можуть впасти

має пройти ще один день

Радості інших, які ти побачиш

І цей непримирений час

хто вже грає проти тебе

В кінці ми опинилися стоячи

у вікно, щоб побачити

меланхолійних глядачів

малоймовірного щастя

Стільки подорожей ви хотіли зробити

А тепер ти знаєш, що цього не може бути

Біль, який ти добре знаєш

Тільки він тебе більше не кине

Ніколи

Ти знаходиш притулок у своїй самотності

Оскільки ваша слабкість зростає

Чудес більше не чекатиме

Не зараз

З ляльками вже не розмовляєш

І не торкайтеся цих таблеток

Ця черниця така мила

З душею він має практику.

Я б дав тобі свій погляд

Щоб ти побачив те, що хочеш

Енергія, радість

щоб подарувати тобі посмішку

Кажіть завжди так

І ти можеш літати з моїми крилами

де ти вже знаєш

З серцем і без смутку

Нехай знову світить сонце

Щоб зима пішла

загоїти свої рани

І дати вам зуби їсти

А потім побачу, як ти посміхаєшся

Тоді побачимося, як ви знову біжите

забудь уже

Є ті, хто забуває

Взяти квітку, щоб провести суботу

Після… Тишина

Duspues… Тиша

У садах, де ніхто не ходить

Непотрібність дихається

Тут панує повага і чиста чистота

Це майже божевілля

Це так красиво тримати тебе тут

Захищати і боротися за вас

А так одягайся й розчеши волосся

І шепче тобі, не здавайся, ні

У садах, де ніхто не ходить

скільки життя, скільки самотності

Недуги ростуть з кожним днем

Ми ніхто без фантазії.

обійми їх

Я прошу вас не дати їм впасти

Есілес, тендітний, твоє кохання ніколи їм не відмовляє

Зірки, яких зараз не видно

Але вони розуміють це небо

чоловіки не можуть блищати

Якщо вони не світять і для них

Руки, які зараз тремтітимуть

Бо вітер дує сильніше

Не залишай їх зараз, ні

Не дозволяйте смерті здивувати вас

Ми егоїсти, коли замість того, щоб допомогти

ми відмовляємося

забудь уже

Є ті, хто забуває

Взяти квітку, щоб провести суботу

Після… Тишина

Duspues… Тиша