Transient - Landscapes

Lost in a futile world, hung dry, malnourished and under weight

Mind numbing puerile for attainment, like a padded cell with no escape

I slipped unconscious, Incoherent interstate, familiar faded days burning exile,

and transient

Dead lying prone, ghost less eyes, to their own

Cruise ride under night fall, crying, «Oh, what could I learn from letting you

go»

You’re not alone

Head slung into cloud breaks, in ambience, before the waste of god

Dead weight left to free fall, I’ve come undone, in this sadistic world,

enshrined to the dark

Mood swings under rain, like there’s a heaven to fall

Blacked out by the railroad, «drowning my problems», with just the shirt on

your back, to shield from the cold

Locked in the mind of monotony, a creature of instinct, is dying hollow

Oh, I know you’re not alone, you know you’re alone

Sometimes I think about leaving

Solitude is intrinsic, I keep crawling to hate state

The clock knocks at my bedside, translucent skin, with only the power the speak

before it’s too late

Stone cold and your minds free, but love drugged on the phone

Bright lights from the airwaves, delusional, never mind what you think,

you know you’re not alone

Загублений у марному світі, висохлий, недогодований і під вагою

Дитячий розум пригнічує для досягнення, як оббита камера, з якої немає виходу

Я проскочив без свідомості, Незв’язний міждержавний, знайомі вицвілі дні, що палають вигнання,

і перехідний

Мертві лежать ниць, очі без привид до власних

Їзда на круїзі під нічну осінь, плачучи: «О, чого я міг би навчитись, дозволивши тобі

іди»

Ти не один

Голова закинута в розриви хмар, в оточення, перед марно бога

Мертвий тягар, залишений у вільному падінні, я розгубився, у цьому садистському світі,

закріплений у темряві

Настрій міняється під дощем, ніби рай впасти

Затьмарений на залізниці, «втопивши мої проблеми», лише в сорочці

спину, щоб захистити від холоду

Замкнений у розумі одноманітності, істота інстинкту вмирає пустою

О, я знаю, що ти не один, ти знаєш, що ти один

Іноді я думаю про те, щоб піти

Самотність внутрішня, я повзаю до стану ненависті

Годинник стукає біля мого ліжка, напівпрозора шкіра, лише силою мови

поки не пізно

Повністю холодний і твій розум вільний, але кохання підпивається телефоном

Яскраві вогники з ефіру, маячні, неважливо, що ви думаєте,

ти знаєш, що ти не один