Aurora - Landscapes

Under the weight of a sleepless night, when all is silent

And all is dark, with no god to serve as suspect or scapegoat

I murmur murderous curses for a world that revels in its capacity to be brutal

The cruelest among us eat best, the sharpest teeth pull the most meat from the

bone

The ghosts of moonlit lanes know my name.

I’ve stalked

Them all before

Idle in stolen moments, hiding from the worlds hungry

Claws

In a blue moons full moon, in the splendor and rush

Beset by regret, let love gather dust

The savagery of revelry has left me pulled apart

Calling upon the siren songs to haunt a hardened heart

All the pretty sutures, bleeding fleeting futures

Through the curse and the mercy of wanderlust stupors

It all comes crashing down, like the heavens, like the waves

The muses have only proven that all beauty fades

Upon a bed of roses, upon a bed of nails

I’ve lost all of my loved ones to graves and betrayals

It seems to be, on nights like these, we’ve made a hell of earth,

the very damnation we deserve

This is when we sit beside the graves we’ve dug

Під тягарем безсонної ночі, коли все мовчить

І все темно, немає бога, який служить підозрюваним чи козлом відпущення

Я бурмочу вбивчі прокльони для світу, який упивається своєю здатністю бути жорстоким

Найжорстокіші з нас їдять найкраще, найгостріші зуби витягують з них найбільше м’яса

кістка

Привиди місячних доріжок знають моє ім’я.

Я переслідував

Всі вони раніше

Бездіяльність у вкрадені хвилини, ховаючись від голодних світів

Кігті

У блакитних місяцях повний місяць, у пишності й пориві

Охоплений жалем, нехай любов пилиться

Жорстокість розгулу розлучила мене

Закликають пісні сирени, щоб переслідувати зачерствіле серце

Усі гарні шви, швидкоплинне майбутнє

Через прокляття й милість ступорів мандрів

Усе це падає, як небо, як хвилі

Музи лише довели, що вся краса тьмяніє

На ліжку з троянд, на ложе з цвяхів

Я втратив усіх своїх близьких у могилах і зрадах

Здається, у такі ночі ми створили пекло землі,

саме прокляття, на яке ми заслуговуємо

Це коли ми сидимо біля викопаних могил