Un Mundo Perdido - La Habitacion Roja

Sé que no tengo remedio,

y que ya nada puede cambiar,

así que ya no te creo,

tus palabras son basura.

Y ya no creo en tu cielo,

ni en los días de eterno invierno,

sólo creo en el infierno,

a ver si puedes quemarte en él.

Que bello es vivir así,

sin ti ya no soy feliz,

y contigo tampoco.

Y aquellos días han quedado atrás,

creímos que nada nos haría cambiar,

falsas promesas, pero me abriré camino,

como la vida, como el destino,

y seré mi propio Dios.

Sé que no tengo remedio,

yo soy así nunca cambiaré,

no puedo seguir fingiendo,

hay algo que me quema por dentro.

Y ya no creo en tu cielo,

ni en tus paisajes ni en tu rojo intenso,

ni en la tierra que piso,

la tierra que tu transformas en barro.

Que bello es vivir así,

sin ti ya no soy feliz,

y contigo tampoco.

Y aquellos días han quedado atrás,

creímos que nada nos haría cambiar,

falsas promesas, pero me abriré camino,

como la vida, como el destino,

y seré mi propio Dios.

Creímos que nada nos haría cambiar,

y aquellos días han quedado atrás,

falsas promesas, pero me abriré camino,

como la vida, como el destino,

y seré mi propio Dios,

seré mi propio Dios,

seré mi propio Dios,

seré mi propio Dios …

Я знаю, що в мене немає ліків

і що нічого не може змінитися,

Тому я тобі більше не вірю

твої слова дурниці

І я більше не вірю в твій рай,

ні в дні вічної зими,

Я вірю тільки в пекло

подивіться, чи зможете ви обпектися на ньому.

Як прекрасно жити так

без тебе я вже не щасливий,

і ні з тобою.

І ці дні позаду

Ми вірили, що ніщо не змусить нас змінитися

Помилкові обіцянки, але я пробую свій шлях

як життя, як доля,

і я буду сам собі Богом.

Я знаю, що в мене немає ліків

Я такий я ніколи не зміню,

Я не можу продовжувати прикидатися

всередині мене щось горить.

І я більше не вірю в твій рай,

ні у твоїх пейзажах, ні в твоєму насиченому червоному,

ні на землі, що я ступаю,

землю, яку ти перетворюєш на бруд.

Як прекрасно жити так

без тебе я вже не щасливий,

і ні з тобою.

І ці дні позаду

Ми вірили, що ніщо не змусить нас змінитися

Помилкові обіцянки, але я пробую свій шлях

як життя, як доля,

і я буду сам собі Богом.

Ми вірили, що ніщо не змусить нас змінитися,

І ці дні позаду

Помилкові обіцянки, але я пробую свій шлях

як життя, як доля,

і я буду сам собі Богом,

Я буду сам собі Богом,

Я буду сам собі Богом,

Я буду сам собі Богом…