Sofá - La Habitacion Roja

Ahora que todos duermen ya

Y ella ha encontrado un nuevo hogar

Las horas que pasan dónde irán

Retorcida en el sofá

Echa de menos conversar

Belleza y estampa singular

Naturaleza sin igual

La huida es parte del temor

Silencio ensordecedor

Oigo latir mi corazón

Y he estado toda una vida

Viviendo de mis mentiras

Y ahora que lo tengo todo

Me dicen que ya no hay nada

Se me apaga la mirada

Al ver cómo las puertas se acaban

Todo da vueltas sin cesar

Tu reloj es un marcapasos vital

El tiempo no tiene piedad

Si llegas tarde no esperará

Alguien en tu lugar habrá

Interpretar la realidad

Interrogante universal

Quisiera no estar manipulado

Si pudiera diferenciar

A los que me dicen la verdad

Y he estado toda una vida

Viviendo de mis mentiras

Y ahora que lo tengo todo

Me dicen que ya no hay nada

Se me apaga la mirada

Al ver cómo las puertas se acaban

Silencio que vuelve loco

Ruidos que desesperan

Imaginaria quimera

Creer ser el centro de la Tierra

Y he estado toda una vida

Viviendo de mis mentiras

Y ahora que lo tengo todo

Me dicen que ya no hay nada

Se me apaga la mirada

Al ver cómo las puertas se acaban

Yo fui mi peor enemigo

Yo mismo te di la espalda

Lo mismo que hice contigo

Es lo que siempre he hecho conmigo

Conmigo, conmigo, conmigo …

Тепер, коли всі сплять

І вона знайшла новий дім

Години, що минають, куди вони підуть

крутився на дивані

сумувати за розмовами

Краса та неповторний штамп

незрівнянна природа

Політ — це частина страху

глуха тиша

Я чую, як б’ється моє серце

І я був усе життя

живу за рахунок моєї брехні

А тепер, коли у мене все є

Кажуть, що нічого немає

Мої очі тьмяніють

Дивлячись, як двері оброблені

Усе ходить по колу

Ваш годинник є важливим кардіостимулятором

час не має пощади

Якщо ти спізнишся, він не буде чекати

На вашому місці хтось буде

інтерпретувати реальність

універсальний знак питання

Я хотів би, щоб не маніпулювали

Якби я міг відрізнити

Тим, хто каже мені правду

І я був усе життя

живу за рахунок моєї брехні

А тепер, коли у мене все є

Кажуть, що нічого немає

Мої очі тьмяніють

Дивлячись, як двері оброблені

Тиша, яка зводить з розуму

шуми, що вводять у відчай

уявна химера

Вважаючи себе центром Землі

І я був усе життя

живу за рахунок моєї брехні

А тепер, коли у мене все є

Кажуть, що нічого немає

Мої очі тьмяніють

Дивлячись, як двері оброблені

Я був моїм найлютішим ворогом

Я сам відвернувся від тебе

те саме, що я зробив з тобою

Це те, що я завжди робив із собою

Зі мною, зі мною, зі мною...