Para Todos - La Habitacion Roja

Para todos los insobornables

Que han perdido la fuerza de voluntad,

Para todos los que se arrepienten

Y dicen que la culpa es de los demás,

Ya no saldrá el sol.

Para todos los que como tú

Nunca hicieron nada por amor,

Para todos los independientes

La dependencia nos alcanzará,

Y ya no saldrá el sol.

Les dije lo que pensaba,

Se rieron de mí,

Les dije lo que sentía,

Se volvieron a reír.

Nunca aprendemos hasta que no hay,

Hasta que no hay salida y si la hay,

Si la hay sin duda volveremos a entrar.

Para todos los inadaptados

Que se adaptaron a lo popular,

Para todos los inteligentes

Que se han rendido a la mediocridad,

Ya no saldrá el sol.

Para todos los indeseables

Que deseaban que me pudriera yo,

Para todos los indiferentes,

La diferencia nos alcanzará

Y ya no saldrá el sol.

Les dije lo que pensaba,

Se rieron de mí,

Les dije lo que sentía,

Se volvieron a reír.

Nunca aprendemos hasta que no hay,

Hasta que no hay salida y si la hay,

Si la hay sin duda volveremos a entrar.

Y ya no saldrá el sol …

Les dije lo que pensaba,

Se rieron de mí,

Les dije lo que sentía,

Se volvieron a reír.

Nunca aprendemos hasta que no hay,

Hasta que no hay salida y si la hay,

Si la hay que nos importa ya,

La culpa siempre es de los demás.

Y yo no estaba allí cuando ocurrió,

La culpa siempre es de los demás.

Eso que dicen, no lo dije yo,

La culpa siempre es de los demás,

De los demás,

De los demás,

De los demás,

De los demás …

За все нетлінне

Хто втратив силу волі,

Для всіх, хто шкодує

І кажуть, що винні інші,

Сонце вже не встане.

Для всіх таких, як ти

Вони ніколи нічого не робили заради кохання

Для всіх незалежних

Залежність наздожене нас,

І сонце вже не встане.

Я сказав їм, що думаю

Вони сміялися з мене

Я сказав їм, що відчув

Вони знову засміялися.

Ми ніколи не вчимося, поки не буде,

Поки немає виходу і якщо є,

Якщо є, ми обов'язково повернемося.

Для всіх негідників

Щоб вони пристосувалися до популярного,

для всіх розумних

які піддалися посередності,

Сонце вже не встане.

Для всіх небажаних

Що вони хотіли, щоб я згнив,

Для всіх байдужих

Різниця дійде до нас

І сонце вже не встане.

Я сказав їм, що думаю

Вони сміялися з мене

Я сказав їм, що відчув

Вони знову засміялися.

Ми ніколи не вчимося, поки не буде,

Поки немає виходу і якщо є,

Якщо є, ми обов'язково повернемося.

І сонце вже не встане...

Я сказав їм, що думаю

Вони сміялися з мене

Я сказав їм, що відчув

Вони знову засміялися.

Ми ніколи не вчимося, поки не буде,

Поки немає виходу і якщо є,

Якщо є, то зараз ми піклуємося,

Вина завжди належить іншим.

І мене там не було, коли це сталося

Вина завжди належить іншим.

Те, що кажуть, не я сказав,

Завжди винні інші,

з інших,

з інших,

з інших,

З інших…