Le silence - La Canaille, DJ Pone

C’est le son qui m’emporte quand je cherche l’asile

Quand j'étouffe, quand j’ai le mal de la ville

C’est le seul qui m’apaise

Le seul qui m’allège le temps d’une parenthèse

C’est celui qui permet de méditer

Un soupir, un moment de vérité

C’est l'écho de mes joies, de mes peines

Du battement du pouls qui résonne dans mes veines

C’est le souffle de chacune de mes résolutions

C’est le calme intérieur de ma révolution

C’est le blanc qui pense

Le vent de connivence

Mais où est passé le silence?

Mais où est passé le silence ?!

(X4)

La misère et le bruit qui sont de mèche

Puis je l’entend, puis je sens qu’elle approche

Jamais tranquille, jamais paisible

Ma rue grouille jours et nuits #Inaudible

Le flot de dB

Le vacarme s'épaissit

Indécis, je me débat dans une vie haut-débit

Son tapage m’assourdit

Je m’abime

Et écrase le murmure de la voix qui m’anime

Le silence, c’est le miel qui s’arrache

Le tumulte perdu dans le souvenir de nos ruches

Le silence c’est le cri du repos

Il s’achète à prix fort au marché du répit

Mais où est passé le silence?

Mais où est passé le silence ?!

(X4)

Et y a celui que je déteste

Le vieux silence que je fuis comme la peste

L’affreux silence qui accepte, qui consent, qui concède, qui jamais ne conteste

L’honteux qui se dérobe, rase les murs

Qui se défile pour masquer ses blessures

Le silence prostré qui se renie

Qui se dénigre et qui glisse dans le puis de l’oubli

Un silence dont personne ne témoigne

Un silence que la faim nous empoigne

Il est en place pour m’aggrafer la bouche

Celui-là je le brise, je le couche

Mais où est passé le silence?

Mais où est passé le silence ?!

(X4)

Це звук, який захоплює мене, коли я шукаю притулку

Коли я задихаюся, коли мені нудить місто

Це єдине, що мене заспокоює

Єдиний, який позбавляє мене часу на дужку

Це той, який дозволяє медитувати

Зітхання, мить істини

Це відлуння моїх радощів, моїх смутків

Від биття пульсу, що лунає в моїх жилах

Це дихання кожної моєї постанови

Це внутрішній спокій моєї революції

Саме біла людина думає

Вітер потурання

Але куди поділася тиша?

Але куди поділася тиша?!

(X4)

Біда і шум, які йдуть рука об руку

То я чую її, то відчуваю, як вона наближається

Ніколи тихо, ніколи не мирно

Моя вулиця кишить днями і ночами #Нечутно

потік дБ

Гамін густішає

Нерішучий, я борюсь у швидкісному житті

Його гомін мене оглушує

Я пошкоджений

І придушити шепіт голосу, що оживляє мене

Мовчання – це мед, що розривається

Метушня загубилася в пам’яті наших вуликів

Тиша — це крик спокою

Купується за високою ціною на ринку передишок

Але куди поділася тиша?

Але куди поділася тиша?!

(X4)

І є той, кого я ненавиджу

Давня тиша, від якої я втікаю, як від чуми

Жахливе мовчання, яке приймає, яке погоджується, яке поступається, яке ніколи не сперечається

Сором’язливий, хто ховається, голить стіни

Хто вислизає, щоб приховати свої рани

Ницька тиша, що заперечує себе

Хто зневажає себе, а хто ковзає в криницю забуття

Тиша, свідком якої ніхто не бачить

Тиша, що нас охоплює голод

Він на місці, щоб загострити мій рот

Оце ламаю, кладу

Але куди поділася тиша?

Але куди поділася тиша?!

(X4)