Time To Say Goodbye - Kurt Elling

Something in the air was stinging —

the day you came to meet me in Curie Park.

You came to tell me the sky was so blue.

That it was big and round — and it was calling to you.

You never knew a sky as blue as this could be — be so frightening.

And I knew it then — you would fly.

Light played upon your face — like lace —

it was time to kiss and say goodbye.

Our hearts would break — be folded in the ache of an early autumn.

Birds would alight from flight — singing, to light the opening skies of life

and make a sound like lovers crying.

And when you kissed me, you let a single tear

say the very thing you knew I couldn’t hear:

The truest love resigns itself to everything.

No matter how life pulls it apart, love makes another start again

Now when I think of that broken-hearted fall —

I’d give my all to have that moment to speak again

to thank you for chasing a bluer sky — and to kiss again — and say goodbye.

Moments live in forever once they live.

So we can give away our forever day.

And it’s no regret to say, «That was yesterday»

when we give away our forever day.

Time to say «goodbye» — and find what time can bring to love.

It’s time for me to try — to see what life is really of.

It’s time to say «goodbye».

Щось у повітрі пекло —

день, коли ти прийшов зустрітися зі мною в парку Кюрі.

Ти прийшов сказати мені, що небо таке синє.

Щоб він був великим і круглим — і воно закликало тебе.

Ви ніколи не бачили неба настільки блакитного — це — бути таким лякаючим.

І я так то це — ти полетиш.

Світло грало на твоєму обличчі — як мереживо —

настав час поцілувати й попрощатися.

Наші серця розірватимуться — будуть згорнуті в болі ранньої осені.

Птахи злітали з польоту — співаючи,  щоб засвітити відкрите небо життя

і видавати звук, наче закохані плачуть.

І коли ти поцілував мене, ти пустив єдину сльозу

скажіть те, що ви знали, що я не почула:

Справжня любов змирилася з усім.

Незалежно від того, як життя розриває його, любов починає знову

Тепер, коли я думаю про те падіння з розбитим серцем —

Я б віддав все, щоб мати цей момент, щоб знову поговорити

щоб подякувати за те, що гналися за синім небом — і знову поцілувати — і попрощатися.

Моменти живуть вічно, коли вони живуть.

Тож ми можемо віддати наш назавжди день.

І не шкодуйте сказати: «Це було вчора»

коли ми віддаємо свій вічний день.

Час сказати «до побачення» — і знайти, що час може принести кохання.

Мені час спробувати — побачити, що таке життя насправді.

Час прощатися".