Prayer For Mr. Davis - Kurt Elling

Yesternight heard the song of the Blackbird

playing bittersweet-ness through the bell of a shimmering horn

in hosts of hundred-colored tones.

In the tones you could hear sacred stories.

You could hear Mr. Davis was smiling his ironic smile at life.

Feeling no shame, though feeling comes with fear,

and fear mingles with trust in what may be a dream.

But still, it seemed to him he’d traveled down the path

of hope and loss and work and pain

and all that’s straining

to become itself in time for a breath

(before the death of sound).

Taking hold of a gift from the gods,

measuring odds,

making love to a sound with a voice of its own.

May the tone never end.

Amen

Вчора ввечері почув пісню Чорного дрозда

граючи гіркуватість через дзвін  мерехтливого рогу

у множині сотні кольорів.

У тонах можна було почути священні історії.

Ви могли почути, як містер Девіс посміхався своєю іронічною посмішкою життю.

Не відчуваючи сорому, хоча почуття приходить зі страхом,

і страх змішується з довірою до того, що може бути мрієм.

Але все-таки йому здавалося, що він мандрував стежкою

надії й втрати, роботи й болю

і все це напружує

стати самим собою вчасно для вдиху

(до загибелі звуку).

Взявши дарунок від богів,

вимірювання шансів,

займатися любов’ю зі звуком із власним голосом.

Хай тон ніколи не закінчується.

Амінь