#поезда - Крёстная семья

Я люблю поезда, больше, чем самолеты,

По душе стук колес, больше, чем перелеты.

Здесь нальет рюмку водки вагон-ресторан,

Проводница заварит мне чая стакан.

В тесном тамбуре запах мазута и дыма,

Мне напомнит дорогу на берега Крыма,

Мне напомнит этап, долгий наш перегон,

Когда быстро по рельсам мчал спецвагон.

Больше в жизни моей нет родного порога.

Вы простите меня, я прошу ради Бога,

?В жизни счастья я так и не смог обрести,

Я прошу тебя, мама, ради Бога прости!

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня мне неважно куда.

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня навсегда!

Увезите меня мимо белых берез

От моих темных мыслей, моих светлых грез,

От которых меня камнем тянет ко дну,

В которых я вижу ее лишь одну!

Вспоминаю какими мы счастливыми были,

Как мы мечтали, как мы любили!

Как же я все это смог потерять?

Кручу в своих мыслях опять и опять.

В этой жизни я себя не нашел,

Да и время ушло и мой поезд ушел,

А для нас расставание уже навсегда

Боль в груди не уйдет прорастет на года!

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня мне неважно куда.

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня навсегда!

Я уезжал не раз и был в пути подолгу,

Пересекал и Дон и Колыму и Волгу,

Встречал людей матерых и простых

Скучал и часто вспоминал родных.

Надеждой жил, что все равно вернусь

И в крепком чае растворял тоску и грусть

Виски седеют, а времечко идет

И я вернулся, но здесь меня никто не ждет.

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня мне неважно куда.

Поезда, поезда, поезда!

Куда же вы мчите, скажите куда.

Поезда, поезда, поезда!

Увезите меня навсегда!

Я люблю поїзди, більше, ніж літаки,

По душі стукіт коліс, більше, ніж перельоти.

Тут наллє чарку горілки вагон-ресторан,

Провідниця заварить мені склянку чаю.

В тісному тамбурі запах мазуту і диму,

Мені нагадає дорогу на береги Криму,

Мені нагадає етап, довгий наш перегін,

Коли швидко по рейках мчав спецвагон.

Більше в моєму житті немає рідного порога.

Ви пробачте мені, я прошу заради Бога,

?У житті щастя я так і не зміг знайти,

Я прошу тебе, мамо, заради Бога пробач!

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене мені куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене назавжди!

Вивезіть мене повз білих беріз

Від моїх темних думок, моїх світлих мрій,

Від яких мене каменем тягне до дна,

У яких я бачу її лише одну!

Згадую якими ми щасливими були,

Як ми мріяли, як ми любили!

Як же я все це зміг втратити?

Кручу в своїх думках знову і знову.

В цьому житті я себе не знайшов,

Так і час пішов і мій поїзд пішов,

А для нас розставання вже назавжди

Біль у грудях не піде проросте на роки!

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене мені куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене назавжди!

Я їхав не раз і був у шляху довго,

Перетинав і Дон і Колиму і Волгу,

Зустрічав людей материх і простих

Сумував і часто згадував рідних.

Надією жив, що все одно повернусь

І в міцному чаї розчиняв тугу і сум

Віскі сивіють, а время йде

І я вернувся, але тут мене ніхто не чекає.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене мені куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Куди ви вже мчите, скажіть куди.

Поїзди, поїзди, поїзди!

Заберіть мене назавжди!