Я не грущу и не жалею - Кристина Орбакайте

Нечеткое лицо, на размытом фото.

Было это всё, в прошлую субботу.

Вспыхнувший костер, вновь моей любви.

Там есть только мы, я и ты.

Я не грущу и не жалею.

Сама себя по жизни я могла ругать.

Но лишь когда любовь в твои стучится двери.

Не сможешь ничего в замен ни дать, не взять.

Ночью насвистел, снова буйный ветер.

Мысли о тебе, в дыме сигаретном.

От твоей любви, крыша уезжает.

Адреса, увы, здесь никто не знает.

Я не грущу и не жалею.

Сама себя по жизни я могла ругать.

Но лишь когда любовь в твои стучится двери.

Не сможешь ничего в замен ни дать, не взять.

Я не грущу и не жалею.

Сама себя по жизни я могла ругать.

Но лишь когда любовь в твои стучится двери.

Не сможешь ничего в замен ни дать, не взять.

Ни дать, не взять...

Нечітка особа на розмитом фото.

Було це все, минулої суботи.

Вогнище, що спалахнуло, знову моєї любові.

Там є лише ми, я і ти.

Я не сумую і не жалкую.

Сама себе в житті я могла лаяти.

Але тільки коли кохання в твої стукає двері.

Не зможеш нічого замість ні дати, не взяти.

Вночі насвистів, знову бурхливий вітер.

Думки про тебе, в сигаретному димі.

Від твого кохання, дах їде.

Адреси, на жаль, тут ніхто не знає.

Я не сумую і не жалкую.

Сама себе в житті я могла лаяти.

Але тільки коли кохання в твої стукає двері.

Не зможеш нічого замість ні дати, не взяти.

Я не сумую і не жалкую.

Сама себе в житті я могла лаяти.

Але тільки коли кохання в твої стукає двері.

Не зможеш нічого замість ні дати, не взяти.

Не дати, не взяти...