Солнце - Кристина Орбакайте

Солнца нет.

Солнце ушло за облака.

Я смотрю, я говорю солнцу: «Пока!»

Я бы небо зачеркнула, чтоб любовь моя уснула,

Чтобы мне ее не повстречать.

опять!

Я жила, я бы жила лишь солнцем одним,

Но только мир, холоден мир даже под ним.

Я бы небо зачеркнула, чтоб любовь моя уснула,

Чтобы мне ее не повстречать.

опять!

Солнца нет, солнце ушло.

Я бы небо зачеркнула, чтоб любовь моя уснула,

Чтобы мне ее не повстречать опять!

Это мир сам не свой (солнца нет),

Он капризный такой (солнце ушло),

И только снится ему покой…

Я бы небо зачеркнула, чтоб любовь моя уснула,

Чтобы мне ее не повстречать.

опять!

Сонця немає.

Сонце пішло за хмари.

Я дивлюся, я говорю сонцю: «Поки!»

Я би небо закреслила, щоб любов моя заснула,

Щоб мені її не зустріти.

знову!

Я жила, я би жила лише сонцем одним,

Але тільки світ, холодний світ навіть під ним.

Я би небо закреслила, щоб любов моя заснула,

Щоб мені її не зустріти.

знову!

Сонця немає, сонце пішло.

Я би небо закреслила, щоб любов моя заснула,

Щоб мені її не зустріти знову!

Це світ сам не свій (сонця немає),

Він капризний такий (сонце пішло),

І тільки сниться йому спокій…

Я би небо закреслила, щоб любов моя заснула,

Щоб мені її не зустріти.

знову!