Сказка для двоих - Кристина Орбакайте

Звезды рассыпая за моим окном,

Струится вновь бесконечность.

Я еще не знаю, как тебя зовут

Моя любовь…

Припев:

Но ты стучишься в мой дом… объятый холодом он,

Устал от надежд, и долго не знал тепла твоих

Зажженных свечей… когда у ночей

Есть сказка только для двоих.

Тень сомнений прежних тает,

Исчезая в облаках предрассветных.

Счастье неизбежно, и его тепло

В своих руках

Припев:

Ты принесешь в этот дом… объятый холодом он,

Устал от надежд, и долго не знал тепла твоих

Зажженных свечей… когда у ночей

Есть сказка только для двоих

Зажженных свечей, когда у ночей,

Есть сказка только для двоих.

Припев:

И ты войдешь в этот дом… объятый холодом он,

Устал от надежд, и долго не знал тепла твоих

Зажженных свечей… когда у ночей

Есть сказка только для двоих

Зажженных свечей, когда у ночей,

Есть сказка только для двоих.

Зірки розсипаючи за моїм вікном,

Струмениться знову нескінченність.

Я ще не знаю, як тебе звуть

Моє кохання…

Приспів:

Але ти стукаєш у мій будинок... обійнятий холодом він,

Втомився від надій, і довго не знав тепла твоїх

Запалені свічки… коли у ночів

Є казка лише для двох.

Тінь сумнівів колишніх тане,

Зникаючи в хмарах передсвітанкових.

Щастя неминуче, і його тепло

У своїх руках

Приспів:

Ти принесеш у цей будинок… охоплений холодом він,

Втомився від надій, і довго не знав тепла твоїх

Запалені свічки… коли у ночів

Є казка лише для двох

Запалені свічки, коли у ночів,

Є казка лише для двох.

Приспів:

І ти увійдеш у цей будинок... обійнятий холодом він,

Втомився від надій, і довго не знав тепла твоїх

Запалені свічки… коли у ночів

Є казка лише для двох

Запалені свічки, коли у ночів,

Є казка лише для двох.