Пегий пёс - Кристина Орбакайте

Когда вернется пегий пес,

В зубах неся кусочек платья,

Я в даль смотрю, почти без слез, —

Его уже устала ждать я.

Окликнув пса в последний раз,

Я двери в дом закрою плотно

И разбросаю на палас,

Вдруг опустевшие, полотна.

Припев:

Надо мною пеленою

Между солнцем и луною

Возникает призрачный мираж.

Он влюбленный, он так, сладок,

Словно жалости припадок,

Словно угасающий пейзаж.

Я нанесу на полотно

Дождем залитые предметы,

В стакане красное вино

И вымокшие сигареты.

Веселья мало, но опять

Рисую робкие побеги

И, звать устав, зову опять:

Ну, где ты, где ты пес мой пегий!

Припев:

Надо мною пеленою

Между солнцем и луною

Возникает призрачный мираж.

Он влюбленный, он так, сладок,

Словно жалости припадок,

Словно угасающий пейзаж.

Когда вернется пегий пес

В зубах с любовью и разлукой,

С глазами, мокрыми от, слез,

И ощенившеюся сукой.

И я наверно разревусь,

И обниму его до боли,

Дождем по полю разольюсь,

Не доиграв печальной роли.

Припев:

Надо мною пеленою

Между солнцем и луною

Возникает призрачный мираж.

Он влюбленный, он так, сладок,

Словно жалости припадок,

Словно угасающий пейзаж.

Надо мною пеленою

Между солнцем и луною

Возникает призрачный мираж.

Он влюбленный, он так, сладок,

Словно жалости припадок,

Словно угасающий пейзаж.

Когда вернется пегий пес…

Когда вернется пегий пес…

Коли повернеться піжий пес,

У зубах несучи шматочок сукні,

Я даль дивлюся, майже без сліз, —

На нього вже втомилася чекати я.

Окликнувши пса в останній раз,

Я двері в будинок зачиню щільно

І розкидаю на палас,

Раптом спорожнілі полотна.

Приспів:

Наді мною пеленою

Між сонцем і місяцем

Виникає примарний міраж.

Він закоханий, він так, солодкий,

Немов жалю припадок,

Наче згасаючий краєвид.

Я нанесу на полотно

Дощем залиті предмети,

У склянці червоне вино

І вимоклі сигарети.

Веселощів мало, але знову

Малюю боязкі пагони

І, звати статут, кличу знову:

Ну, де ти, де ти, пес мій пегий!

Приспів:

Наді мною пеленою

Між сонцем і місяцем

Виникає примарний міраж.

Він закоханий, він так, солодкий,

Немов жалю припадок,

Наче згасаючий краєвид.

Коли повернеться пігий пес

У зубах із любовю та розлукою,

З очима, мокрими від, сліз,

І, що здобула суку.

І я напевно розплачуся,

І обійму його до болю,

Дощем по полі розіллюся,

Не догравши сумної ролі.

Приспів:

Наді мною пеленою

Між сонцем і місяцем

Виникає примарний міраж.

Він закоханий, він так, солодкий,

Немов жалю припадок,

Наче згасаючий краєвид.

Наді мною пеленою

Між сонцем і місяцем

Виникає примарний міраж.

Він закоханий, він так, солодкий,

Немов жалю припадок,

Наче згасаючий краєвид.

Коли повернеться піжий пес.

Коли повернеться піжий пес.