Бесприютная душа - Кристина Орбакайте

Без печали и тоски покидая этот мир,

Где никто ее казалось уж не ждал,

Улетала не спеша бесприютная душа,

И никто ее полету не мешал.

Там высоко, ей казалось, так будет легко…

Оставаться в небе,

Где земные беды больше не коснуться.

А душа тоскует,

Только в жизнь иную ей нельзя вернуться.

Оставаться в небе,

Где земные беды больше не коснуться.

А душа тоскует,

Только в жизнь иную ей нельзя вернуться.

На земле ее не ждут, в небесах ее не ждут.

Места нет ни в этой жизни, ни в былой.

И заплакала душа: «Чем же я не хороша?

Я осталась между небом и землей!».

Там высоко, оказалось, не так уж легко…

Оставаться в небе,

Где земные беды больше не коснуться.

А душа тоскует,

Только в жизнь иную ей нельзя вернуться.

Плачь услышала Любовь,

Что молилась вновь и вновь

За спасение потерянной души.

И спасение нашла бесприютная душа,

Только шепчет она изредка в тиши:

Там высоко, ей казалось, так будет легко…

Оставаться в небе,

Где земные беды больше не коснуться.

А душа тоскует,

Только в жизнь иную ей нельзя вернуться.

Оставаться в небе,

Где земные беды больше не коснуться.

А душа тоскует,

Только в жизнь иную ей нельзя вернуться.

Без смутку і туги залишаючи цей світ,

Де ніхто її здавалося вже не ждав,

Відлітала неквапливо безпритульна душа,

І ніхто її польоту не заважав.

Там високо, їй здавалося, так буде легко…

Залишатися в небі,

Де земні біди більше не торкнутися.

А душа сумує,

Тільки в життя інше їй не можна повернутися.

Залишатися в небі,

Де земні біди більше не торкнутися.

А душа сумує,

Тільки в життя інше їй не можна повернутися.

На землі її не чекають, у небесах її не чекають.

Місця немає ні в цьому житті, ні в колишньому.

І заплакала душа: «Чим же я не хороша?

Я залишилася між небом і землею!».

Там високо, виявилося, не так вже й легко…

Залишатися в небі,

Де земні біди більше не торкнутися.

А душа сумує,

Тільки в життя інше їй не можна повернутися.

Плач почула Любов,

Що молилася знову і знову

За порятунок втраченої душі.

І порятунок знайшла безпритульна душа,

Тільки шепоче вона зрідка в тиші:

Там високо, їй здавалося, так буде легко…

Залишатися в небі,

Де земні біди більше не торкнутися.

А душа сумує,

Тільки в життя інше їй не можна повернутися.

Залишатися в небі,

Де земні біди більше не торкнутися.

А душа сумує,

Тільки в життя інше їй не можна повернутися.